У Рівному відбувся фестиваль прадавніх човнів

Два дні на озері Басів Кут, що у Рівному, тривав фестиваль прадавніх човнів.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Такий фестиваль проводимо вперше. На жаль, через пандемію, подія відбуватиметься в онлайн-режимі для перегляду усіма охочими, які бажають поринути в атмосферу Київської Русі.

Змагаються рівненські "Ладі" та "Гунгніру", чернівецькі "Хугін" та "Сілд", олевські "Добриня", "Фрам" та "Челнок", - розповів кореспонденту агентства організатор фестивалю, відомий рівненський мандрівник, ініціатор будівництва човна вікінгів Юрій Ойцусь.

Під час фестивалю відбувся видовищний парад човнів, після якого розпочалися змагання на воді, веслярі показують перегони під вітрилами та без них.

Як повідомлялось раніше, минулого року у Рівному біля обласного краєзнавчого музею група ентузіастів взялася будувати 9-метровий вузький дерев'яний човен вікінгів. Того ж літа точну копію давнього човна вікінгів спустили на воду озера Басів Кут у Рівному.

За словами ініціатора задуму Юрія Ойцюся, це початок масштабного проєкту. Його суть у створені в підніжжі древнього городища, поблизу озера Басів Кут, етнографічного комплексу музею-скансену "Городище Оствиця".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.