Арештовані картини Порошенка помістили за ґрати в музеї Гончара

Картини з колекції Петра Порошенка, через які його викликали на допит у Державне бюро розслідувань, залишили в музеї Івана Гончара і помістили за ґрати.

Про це пишуть на сторінці Петра Порошенка.

 

"Сьогодні тут [у музеї Івана Гончара] відкрилася незвичайна виставка, де представлені полотна митців, більшість з яких мають безпосередній стосунок до України. Запрошую всіх відвідати цю інсталяцію. Приходьте, щоб побачити на власні очі, до чого призводять безглузді дії влади", — сказано на сторінці.

Пресслужба партії "Європейська солідарність" повідомила, що така експозиція — це перформанс.

"Директор музею Петро Гончар символічно розірвав стрічку, якою були опечатані двері до виставкової зали, і присутні побачили, що картини художників зі світовими іменами буквально перебувають "під арештом", у заґратованому просторі", — пишуть у повідомленні.

26 червня працівники ДБР приїхали до музею, щоб оцінити колекцію Порошенка. Утім, за словами директора музею Петра Гончара, у слідчих не було відповідних для цього документів, тому вони змушені були піти.


Нагадуємо
, що 26 травня співробітники Державного бюро розслідувань під час проведення слідчих дій у рамках одного з кримінальних проваджень застосували силу для проникнення у виставкове приміщення музею – зламали двері, виштовхнули директора – Петра Івановича Гончара, і заблокували вхід. Що відбувалося в цей час у приміщеннях музею – невідомо, оскільки співробітників Музею Гончара, народних депутатів, які прибули на місце, та журналістів всередину не пропускали.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.