Директор Музею Гончара заявив, що не претендує на посаду міністра культури

Директор Музею Івана Гончара Петро Гончар заявляє, що не претендує на вакантну посаду міністра культури попри таку ініціативу громадських активістів.

Про це він написав у Facebook.

 

"Ця петиція (петиція на сайті Президента про призначення на посаду міністра культури — ред.) була створена та опублікована громадськими активістами, без ініціативи моєї та співробітників Музею Івана Гончара.

Вдячний громаді за довіру до мене, шану моєї роботи та музею... Вбачаю за необхідність залишитися на посаді директора Музею Івана Гончара та не претендувати на посаду міністра.

Підтримаю майбутнього очільника Міністерства культури, молоді та спорту, який діятиме у рамках закону на благо Україні, сприятиме розвитку нашої культури та спорту", - написав він.

Петро Гончар наголосив, що вже більше 25 років працює та розвивається у музейній сфері, є куратором багатьох виставок та культурних проєктів.

"Тому й надалі я прагну привносити свої знання та навички саме у розвиток музейної діяльності", - підкреслив директор музею.


Нагадуємо, що 26 травня у Музеї Івана Гончара було презентовано виставку картин з приватної колекції експрезидента Петра Порошенка. Це збіглося в часі з викликом Порошенка на допит в ДБР як свідка в межах кримінального провадження щодо обставин у справі про незаконне переміщення через кордон культурних цінностей, а саме – приховування від митного контролю колекції з 43 картин всесвітньо відомих художників. Проте Порошенко у час, коли мав розпочатися допит, представляв експозицію.

Згодом у музей прибули представники ДБР. За словами представників закладу, силовики виламали двері. При цьому вони не пред'являли жодних документів.

Йдучи з музею, представники ДБР вилучили представлені на виставці оригінали митних декларацій 43 картин, їх перелік і платіжні доручення на оплату, зроблені з особистого рахунку Порошенка після сплати податків.

У музеї розповіли, що експозиція творів митців XIX-XX століть із приватної колекції родини Порошенків не була попередньо запланована, але була розміщена на прохання п'ятого президента України Петра Порошенка.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.