Попри пандемію Україна вшанувала пам'ять жертв концтабору "Маутхаузена". ФОТО

Попри пандемію коронавірусу представники Посольства України в Австрії вшанували пам'ять жертв концентраційного табору "Маутхаузен", на місці якого зараз створений меморіальний комплекс.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Австрії.

 

"Щороку тут збирається вся політична еліта країни та дипломатичний корпус, щоб покласти вінки. Цього року через пандемію урочистості були скасовані, але для посольства було важливим все таки тут бути, особливо в цей ювілейний день.

Вшанувати свої покійних, своїх мучеників – це обов'язково ", - зазначив Надзвичайний та Повноважений Посол України в Австрії Олександр Щерба.

 

Вшанування на території меморіального комплексу "Концтабір Маутхаузен", що у Верхній Австрії неподалік Лінца, проходило 5 травня – у день звільнення табору американськими військами, що відбулося 5 травня 1945 року.

Українська дипломатична делегація була невелика – не більше 10 осіб, як це передбачають нові австрійські карантинні вимоги щодо зібрань. Також при покладанні квітів дотримувалася необхідна дистанція в 1 метр.

Українці поклали вінки як до свого національного пам'ятника, так і до меморіалів та пам'ятних дощок низки інших держав.

 

Пам'ятник українським жертвам "Маутхаузена" встановлений в меморіальній зоні на місці колишніх бараків "СС", де держави створили окремі місця для вшанування пам'яті своїх співвітчизників.

На зробленому з каміння пам'ятнику зображена жінка-янгол, яка схилила голову, а в руках тримає калину. Внизу гранітні блоки, на них – зроблений з металу терновий вінок та написи українською та німецькою мовою: "Вічна пам'ять синам і донькам України".

 

Скільки саме українців загинули в таборі "Маутгаузен", досі невідомо. Виправити ситуацію покликане ініційоване посольством історичне дослідження "Українці в Маутгаузені", яке включає спогади, архівні записи, старі фотографії та інтерв'ю ще живих бранців концтабору.

 

"Важливо, що вже готова книга під назвою "Українці в Маутхаузені" - дослідження людських доль, людей, які тут були, вижили, або знайшли свою смерть. Ця книга вже написана, зараз йде мова лише про її видання.

Сподіваюся, що в Українського інституту національної пам'яті знайдуться кошти, щоб видати цю книгу. Це – данина пошани нашим мученикам", - зазначив посол в Австрії.

 

На території меморіального комплексу у середу майже не було людей, за винятком поодиноких відвідувачів. Як і майже не було вінків та квітів. Тепер поруч з вінками від політичного керівництва Австрійської Республіки, появилися вінки та квіти і від Української держави.

 

"Важливо пам'ятати про те, що трапилося, і говорити та діяти так, щоб це ніколи більше не повторилося. Щоб нацизм ніколи знову і ніде не проріс.

Насильства та людської нетерпимості не повинно бути в нашому житті. І особливо це слід пам'ятати тим, хто інколи говорить про те, що "можем повторить", - заявив О.Щерба.


ДОВІДКА. "Маутхаузен" був єдиним концтабором на території Райху, який за нацистською класифікацією належав до "категорії ІІІ". Ця категорія означала – "знищення через працю". Умови утримання у таборі були найтяжчими в системі нацистських концтаборів.

За час існування концтабору через нього та його філії пройшло близько 200 тис. в'язнів 40 національностей, у т. ч. 8,5 тис. жінок. Серед арештантів були також діти й підлітки.

Загалом у концтаборі "Маутхаузен" та його філіях з 1938 року і по 5 травня 1945 року загинуло близько 120 тис. осіб, у тому числі тисячі українців.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.