Вихід з карантину: депутати звернулися до Шмигаля з пропозиціями для музеїв і бібліотек

Народні депутати звернулися до Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля зі своїми міркуваннями і пропозиціями щодо механізму виведення з карантину музейних закладів.

Про це повідомила заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук у Facebook, передає Укрінформ.

 

"Ми з колегами звернулися до Прем'єр-міністра зі своїми міркуваннями, а також з пропозиціями щодо механізму виведення з карантину музейних закладів від Українського комітету Міжнародної ради музеїв та директорів провідних українських музеїв. Повернемо наші музеї та бібліотеки до життя", - зазначила Кравчук.

Народний депутат нагадала, що нещодавно уряд анонсував відкриття музеїв та бібліотек вже з 11 травня.

"Ми з колегами підтримуємо цю ініціативу, але й наголошуємо на тому, що умовою відкриття музейних установ після карантину має стати наявність чіткого алгоритму.

Необхідно взяти до уваги особливості функціонування музею чи бібліотеки, створити сприятливі умови для його відкриття та безпечного відвідування", - написала Кравчук.

За словами політика, досягти цього можна лише за наявності конструктивної взаємодії закладів культури з органами державної та місцевої влади у кожному окремому випадку, щоб разом ухвалити рішення про доцільність або недоцільність відкриття закладу.

"Відсутність конкретного плану поетапного виходу з карантину та прописаних механізмів його забезпечення, зокрема, фінансового, призведе до імітації виконання вимог, а цього ми не можемо собі дозволити в умовах пандемії", - підкреслює Кравчук.

Вона додала, що варто подбати про музейних доглядачів, прибиральників, працівників гардеробу.

"Найчастіше – це люди віком 60+, які сьогодні перебувають на самоізоляції, адже музеї не належать до переліку об'єктів критичної інфраструктури. Таким чином, на працівників музеїв не поширюється відповідне виключення, яке дозволяє працювати людям з віком понад 60 років", - зауважує Кравчук.

Крім того, як зазначає депутат, персонал закладів культури потребує належного фінансового забезпечення щоденної дезінфекції та засобів індивідуального захисту. Так само важко уявити, як можуть запрацювати музеї, особливо у великих містах, без відновлення роботи громадського транспорту.

Як повідомлялося, уряд з 12 березня запровадив в Україні карантин з метою протидії поширенню коронавірусної інфекції COVID-19. Зокрема, було закрито заклади торгівлі, крім продуктових магазинів, аптек, автозаправок і банків.

Зупинено роботу метрополітенів у Києві, Харкові та Дніпрі, рух наземного транспорту в містах, припинено міжміське й міжобласне автомобільне, залізничне та авіасполучення.

Наразі карантин в Україні продовжено до 22 травня, але з 11 травня передбачені послаблення карантинних обмежень.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.