Посол України відмовився від участі в спільній з послом РФ церемонії в Берліні

Посол України в Німеччині Андрій Мельник відмовився від запрошення бургомістра Берліна відзначити завершення Другої світової війни у Європі в компанії послів РФ і Білорусі.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Tagesspiegel.

 

Кілька тижнів тому три посли отримали запрошення від бургомістра Берліна Міхаеля Мюллера. Разом з представниками Росії, України та Білорусі він хотів 2 травня покласти вінки на вшанування закінчення Другої світової війни в районі Берлін-Темпельхоф.

"На першому плані цього заходу є передусім вшанування російських, українських і білоруських солдатів Червоної армії" - пояснили в мерії Берліна.

Однак посол України відмовився від участі у заході.

Мельник пояснив, що високо цінує запрошення: "Це визнання незаперечного внеску українського народу у звільнення Європи від нацистського режиму."

Посол підкреслив, що пам'ять жертв війни є для нього моральним обов'язком. Проте йому довелося утриматися від участі у заході 2 травня.

"Навіть у найстрашнішому кошмарі я не можу уявити собі покладання вінків поруч з представником країни, яка вже більше шести років цинічно веде кровопролитну війну на сході України", - сказав Мельник, попросивши мерію про розуміння.

"Дуже шкода, що бургомістр, мабуть, забув про ці факти, що викликають тривогу. Ми, українці, хотіли б більше чуйності і співпереживання" – пояснив посол.

Через 75 років після закінчення Другої світової війни дипломат бачить "білі плями" в німецькій культурі пам'яті, особливо у зв'язку зі знищенням українців під час війни.

За його словами, це ганебно, що в Берліні досі немає пам'ятника українським жертвам нацизму. Поінформованість про ці жертви також ігнорується німецькою громадськістю.

"Тому я звертаюся до Бундестагу і Берлінського Сенату з проханням встановити Меморіал українським жертвам нацистів на видному місці в центрі федеральної столиці" - заявив Мельник.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.