На Вінниччині відтворили у 3D зруйнований Барський замок

На Вінниччині створили 3D-модель зруйнованого історичного Барського замку, який звели за наказом засновниці міста Бар – польської королеви Бони Сфорци.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив голова ініціативної групи з відродження Барського замку Ігор Лозінський.

 

"Зараз візуалізація показує лише зовнішній периметр Барського замку. Звичайно, ми не можемо стверджувати на 100 відсотків, що саме такий вигляд мав замок. Але карти і креслення дали змогу відтворити приблизний його вигляд і показати огляд цієї місцевості.

Цілком можливо, що робота у цьому напрямку буде продовжуватися. Ми маємо кілька планів замку, які дещо різняться між собою", – повідомив Лозінський.

За його словами, цифрову реконструкцію Барського замку місцеві краєзнавці зробили на основі історичних документів, архівних даних та мап. Її виконав викладач місцевого коледжу транспорту та будівництва Костянтин Іванишен.

"Цьому передувала велика робота в архівах України, Польщі та Росії – паспорт і облікова картку на цю пам'ятку існує ще з радянських часів. Ми плануємо провести археологічні дослідження з чотирьох боків руїн замку та здійснити геологічну розвідку на 12 свердловин, щоб вивчити материкову породу для визначення археологічних нашарувань", – сказав Лозінський.

Він розповів, що торік у Барі з ініціативи громадських активістів розпочалися роботи з реконструкції та відновлення об'єкта історичної спадщини – Барського замку.

На толоці містяни розчистили руїни замку від заростей, щоб підготувати об'єкт до консервації і подальшої реставрації. Впродовж року вони консультувалися з вітчизняними й польськими науковцями, а також ініціювали процес виготовлення документації з технічного стану пам'ятки Українським державним інститутом культурної спадщини.

На реалізацію задуманого барчани почали збирати кошти й відкрили благодійний рахунок. Вони сподіваються хоча б частково відтворити мури замку, щоб туристи мали уявлення, якою величною була ця споруда свого часу.


ДОВІДКА. Барський замок був зведений наприкінці XVІ століття за наказом польської королеви Бони Сфорци, яка заснувала місто Бар. Його тоді називали ключем до Східного Поділля.

В XVІІ столітті він став повністю мурованим, і вважався третьою за величиною (після Кам'янця і Меджибожа) фортецею Речі Посполитої. На початку 1768 року його захопили війська Російської імперії, замок почав занепадати і згодом остаточно зруйнувався.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.