Чотири фільми історичної тематики претендують на приз глядацьких симпатій Національної кінопремії

Українська кіноакадемія оголосила номінантів на здобуття “Премії глядацьких симпатій” Четвертої Національної кінопремії “Золота Дзиґа”. Серед номінантів - "Заборонений", "Крути 1918", "Ціна правди" та "Захар Беркут"

Українська кіноакадемія оголосила номінантів на здобуття Четвертої Національної кінопремії "Золота Дзиґа". У межах Національної кінопремії вже втретє вручатиметься "Премія глядацьких симпатій".

У цій номінації – ТОП-10 українських фільмів, які за період прокату з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року переглянула найбільша кількість глядачів, з дозволу правовласника.

Зробити свій вибір та проголосувати за найкращий фільм Кінопремії "Золота Дзиґа" у номінації "Премія глядацьких симпатій" можуть самі глядачі за посиланням segodnya.ua. Голосування проходитиме на сайті segodnya.ua до 12 квітня.

 

Фільми, які беруть участь у номінації "Премія глядацьких симпатій":

  • "Давай танцюй" (реж. Олександр Березань)
  • "Зустріч однокласників" (реж. Валентин Шпаков)
  • "Заборонений" (реж. Роман Бровко)
  • "Захар Беркут" (реж. Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн)
  • "Клара та чарівний дракон" (реж. Олександр Клименко)
  • "Крути 1918" (реж. Олексій Шапарєв)
  • "Свінгери - 2" (реж. Андрейс Екіс)
  • "Фокстер і Макс" (реж. Анатолій Матешко)
  • "Ціна правди" (реж. Аґнешка Голланд)
  • "Я, ти, він, вона" (реж. Володимир Зеленський, Девід Додсон)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.