Українські кінематографісти хочуть зняти фільм про дисидентів

Українські кінематографісти планують зняти фільм про дисидентський рух, який буде цікавим і закордонному глядачеві.

Про це кореспондентові Укрінформу розповів продюсер проєкту "Дисидент" ("Три місяці до зими") Олександр Омельянов, який провів на полях Берлінського кінофестивалю низку зустрічей.

 

"Ми вважаємо цей проєкт дуже важливим і можна провести багато паралелей з подіями, які відбуваються сьогодні. Ми плануємо зробити фільм міжнародним. Шукаємо партнерів з різних країн, насамперед з Чехії та Польщі. Берлінський фестиваль – чудовий майданчик для пошуку партнерів", - сказав Омельянов, який не став розкривати подробиць, але згадав, що ідеєю зацікавилися канадці.

За його словами, українську сторону цікавить як участь партнерів у постпродакшні, так і подальша дистрибуція, адже хочеться, щоб стрічка демонструвалася не тільки в наших кінотеатрах.

Продюсер зазначив, що фільм розповідає про боротьбу дисидентства в Україні наприкінці 1960-х років. Головний герой – це збірний образ дисидента, але його історія базується на біографії Василя Макуха, який 5 листопада 1968 на знак протесту проти комуністичної тоталітарної системи, колоніального становища України, політики русифікації та агресії СРСР проти Чехословаччини здійснив акт самоспалення на Хрещатику у Києві.

Омельянов додав, що сценарій написаний Олександром Качаном з Білорусі. Креативний продюсер – Андрій Алфьоров. Проведено попередній кастинг, на роль головного героя затверджено Олександра Прищепу. Режисер – Стас Буренко, який зняв багато кліпів для відомих артистів та "чудове документальне кіно".

"Це історична тематика й не хочеться робити "нафталінове кіно", яке нікому не цікаво. Хочеться показати свіжим поглядом, мабуть навіть трохи нахабним", - пояснив продюсер вибір режисера.

Зйомки планують в Україні в різних місцях. Але якщо буде досягнуто домовленості з партнерами в Польщі та Чехії, можливо, будуть якісь елементи зняті в цих країнах.

"Дисидент" минулого року був підтриманий Українським культурним фондом, який виділив гроші на розвиток проєкту – 1,5 млн грн, які були спрямовані на оплату роботи сценариста, на проведення попереднього кастингу та пошук локації зйомок і зйомку тізера до відео. Група буде подаватися з цим проєктом у червні цього року на пітчінг Держкіно.

Наразі держава є єдиним фактично джерелом фінансування. Залучати приватні інвестиції украй непросто, особливо в проєкти такого характеру, визнає Омельянов. Адже це не комерційне кіно для масового глядача, це більш фестивальна історія.

"Думаємо, наш фільм зможе проявити себе на міжнародних кінофестивалях. Фільми повинні не лише заробляти гроші, але й нести вічне, світле, важливе", - переконаний він.

У разі схвалення проєкту зйомки можуть розпочатися наприкінці цієї осені, а прем'єру його автори планують на середину 2021 року.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.