У Польщі засудили до в'язниці трьох праворадикалів за підпал угорського центру в Ужгороді. ВІДЕО

У Кракові суд засудив трьох польських правих активістів до тюремного увʼязнення за спробу підпалити у лютому 2018 року угорський культурний центр в Ужгороді.

Про це повідомляє пресслужба СБУ і польська Gazeta Krakowska.

Угорський центр в Ужгороді, 4 лютого 2018 р.
Угорський центр в Ужгороді, 4 лютого 2018 р.

Організатора підпалу, 29-річного Міхала Прокоповича засудили до 3 років вʼязниці. Виконавці підпалу Адріан Марглевський і Томаш Шимковяк, які були повʼязані з парамілітарною організацією "Стрілець" (підтримує російську політику), отримали 2 та 1 рік відповідно. Усі троє також повинні сплатити штрафи та відшкодувати збитки, які завдала пожежа.

Прокуратура вимагала для Прокоповича 4,5 року увʼязнення. Обвинувачі наполягали на тому, що діяльність підсудних була спрямована на "підрив української політичної системи і поглиблення національних міжусобиць між українцями й угорцями". Прокурори вважають, що праворадикали діяли в інтересах Росії, а тому злочин носить терористичний характер.

Звʼязки Прокоповича з Росією доводить той факт, що він входить до прокремлівської партії Zmiana ("Зміна"), лідер якої Матеуш Піскорський був звинувачений у шпигунстві на користь російської розвідки. Прокопович також входить до складу неонацистської організації Falanga ("Фаланга").

На суді Прокопович стверджував, що підпал йому замовив німецький журналіст Мануель Охсенрайтер — редактор правого журналу Zuerst!, який часто виступав у російських державних ЗМІ, висловлюючи підтримку бойовикам "ДНР" і "ЛНР".

Нагадуємо, що вночі 4 лютого 2018 року у вікно угорського культурного центру кинули пляшку із запальною сумішшю, яка не загорілася. Через кілька годин у розбите вікно будівлі засунули просочену бензином куртку, яку і підпалили. Жертв не було.

За даними слідства, за день до підпалу, 3 лютого 2018 року, двоє подільників Прокоповича вʼїхали в Україну з боку Словаччини, отримавши від нього гроші і план вчинення підпалу.

Нападників відстежили через відеокамери спостереження українські правоохоронці. Матеріали були передані до Генпрокуратури Польщі, після чого польські поліцейські затримали зловмисників.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.