В Ірані виявили незвичайний наскальний малюнок

Наскальний живопис, який знайшли в Теймарі в Центральному Ірані, як з’ясували вчені, зображує людину-богомола.

Різьба на камені розміром приблизно 14 см була вперше виявлена на розкопках у 2018 році, проте спочатку археологи не змогли ідентифікувати її через незвичайну форму, повідомляє НВ із посиланням на EurekAlert.

 
ФОТО: MOHAMMAD NASERIFARD

Наскальні зображення, або петрогліфи безхребетних тварин рідкісні, тому іранські ентомологи об'єдналися з археологами, щоб спробувати визначити, що ж було намальовано на цьому зображенні.

Вони порівнювали різьблення з іншими зображеннями людей по всьому світу і з місцевими шестиногими істотами, з якими могли зіткнутися доісторичні художники.

Шість кінцівок на малюнку вказують на те, що на ньому зображено комаху, в той час як великі очі і хапальні верхні лапи з високою ймовірністю належать богомолу, визначили вчені.

Детальне дослідження малюнка і порівняння зображення з каталогом місцевої фауни дозволило вченим припустити, що зображений на малюнку богомол належить до виду Empusa.

Дослідники вважають, що лапи в середині малюнка з дивними колами на кінцях не належить богомолу, а схожі на Squatter Man — антропоморфну фігуру, яка зображується на петрогліфах по всьому світу.

В цей час неможливо точно сказати, скільки років петрогліфам, тому що санкції проти Ірану забороняють використання радіоактивних матеріалів, необхідних для радіовуглецевого аналізу. Проте, експерти Ян Брауер і Гус ван Веін досліджували ділянку Теймар і оцінили, що різьблення було зроблено приблизно 40 000 років тому.

Можна тільки здогадуватися, чому доісторичні люди відчували необхідність вирізати людину-богомола в скелі. Як стверджують автори, різьблення свідчить про те, що "в доісторичні часи, майже як сьогодні, богомоли були символами містицизму".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.