Естонія закидає Росії викривлення історичної правди

Укладений 2 лютого 1920 року Тартуський мирний договір є чинним донині, вважає президентка Естонії Керсті Кальюлайд. Натомість у Москві вважають, що договір втратив свою чинність ще 1940 року.

Президентка Естонії Керсті Кальюлайд заявила, що укладений 2 лютого 1920 року між Естонією та Радянською Росією Тартуський мирний договір є чинним і досі. Про це вона сказала в неділю, 2 лютого, під час урочистостей з нагоди 100-річчя підписання цього договору, повідомляє "Німецька Хвиля".

Президентка Естонії Керсті Кальюлайд
Президентка Естонії Керсті Кальюлайд

"Тартуський мирний договір був, є і залишиться свідоцтвом про народження естонської держави. І він є чинним. Естонія не приєдналася до Радянського Союзу добровільно, нас окупували", - заявила вона.

Кальюлайд підкреслила, що цей документ офіційно і дипломатично закріпив перемогу Естонії в Визвольній війні 1918-1920 років. Крім того, договір став основою для визнання Естонії в якості "суб'єкта, а не об'єкта міжнародних відносин" і суверенної держави, зазначила далі естонський президент.

Одночасно вона закликала відмовитися від перегляду повоєнних кордонів Європи. "Ми відновили нашу незалежність на основі правової спадкоємності. У той же час ми повинні поважати міжнародний консенсус щодо того, що післявоєнні кордони Європи більше не будуть перемальовуватися", - зазначила Кальюланд.

На урочистому заході, присвяченому 100-річчю підписання договору, були присутні представники Польщі, Латвії та Фінляндії. Глава МЗС Польщі Яцек Чапутович заявив про намір Варшави і Таллінна спільно протистояти прагненню РФ по-своєму тлумачити історичні події XX століття.

"Під час наших переговорів ми зійшлися на думці, що засуджуємо недавні спроби Москви спотворити, сфальсифікувати і по-новому інтерпретувати історію.

Ми плануємо в найближчому майбутньому продовжити наші дії, спрямовані проти цих спроб", - підкреслив він після зустрічі в Тарту з естонським колегою Урмасом Рейнсалу.

У свою чергу, Рейнсалу заявив, що 100-річчя Тартуського мирного договору є святковим днем, який не можуть затьмарити спроби третіх країн сфальсифікувати історичні факти.

Солідарність з Естонією і Польщею також висловив глава МЗС Латвії Едгар Рінкевичс. "Ми продовжимо боротьбу за історичну істину і будемо і далі наполягати на цих історичних фактах", - підкреслив він.



Довідково. Тартуський (Юр'ївський) мирний договір був підписаний 2 лютого 1920 між Радянською Росією і Естонією та визнає незалежність естонської держави.

Москва вважає, що після приєднання Естонії до СРСР в 1940 році Тартуському договір втратив свою силу, а Таллінн наполягає на продовженні його дії, розглядаючи події 1940 року як окупацію.

Наприкінці січня офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що 1940 року Естонія втратила статус суб'єкта міжнародного права після вступу до складу СРСР. Відтоді Тартуський договір, за її словами, втратив свою чинність, оскільки сторони, які його підписали, виявилися в складі однієї держави.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.