Естонія закидає Росії викривлення історичної правди

Укладений 2 лютого 1920 року Тартуський мирний договір є чинним донині, вважає президентка Естонії Керсті Кальюлайд. Натомість у Москві вважають, що договір втратив свою чинність ще 1940 року.

Президентка Естонії Керсті Кальюлайд заявила, що укладений 2 лютого 1920 року між Естонією та Радянською Росією Тартуський мирний договір є чинним і досі. Про це вона сказала в неділю, 2 лютого, під час урочистостей з нагоди 100-річчя підписання цього договору, повідомляє "Німецька Хвиля".

Президентка Естонії Керсті Кальюлайд
Президентка Естонії Керсті Кальюлайд

"Тартуський мирний договір був, є і залишиться свідоцтвом про народження естонської держави. І він є чинним. Естонія не приєдналася до Радянського Союзу добровільно, нас окупували", - заявила вона.

Кальюлайд підкреслила, що цей документ офіційно і дипломатично закріпив перемогу Естонії в Визвольній війні 1918-1920 років. Крім того, договір став основою для визнання Естонії в якості "суб'єкта, а не об'єкта міжнародних відносин" і суверенної держави, зазначила далі естонський президент.

Одночасно вона закликала відмовитися від перегляду повоєнних кордонів Європи. "Ми відновили нашу незалежність на основі правової спадкоємності. У той же час ми повинні поважати міжнародний консенсус щодо того, що післявоєнні кордони Європи більше не будуть перемальовуватися", - зазначила Кальюланд.

На урочистому заході, присвяченому 100-річчю підписання договору, були присутні представники Польщі, Латвії та Фінляндії. Глава МЗС Польщі Яцек Чапутович заявив про намір Варшави і Таллінна спільно протистояти прагненню РФ по-своєму тлумачити історичні події XX століття.

"Під час наших переговорів ми зійшлися на думці, що засуджуємо недавні спроби Москви спотворити, сфальсифікувати і по-новому інтерпретувати історію.

Ми плануємо в найближчому майбутньому продовжити наші дії, спрямовані проти цих спроб", - підкреслив він після зустрічі в Тарту з естонським колегою Урмасом Рейнсалу.

У свою чергу, Рейнсалу заявив, що 100-річчя Тартуського мирного договору є святковим днем, який не можуть затьмарити спроби третіх країн сфальсифікувати історичні факти.

Солідарність з Естонією і Польщею також висловив глава МЗС Латвії Едгар Рінкевичс. "Ми продовжимо боротьбу за історичну істину і будемо і далі наполягати на цих історичних фактах", - підкреслив він.



Довідково. Тартуський (Юр'ївський) мирний договір був підписаний 2 лютого 1920 між Радянською Росією і Естонією та визнає незалежність естонської держави.

Москва вважає, що після приєднання Естонії до СРСР в 1940 році Тартуському договір втратив свою силу, а Таллінн наполягає на продовженні його дії, розглядаючи події 1940 року як окупацію.

Наприкінці січня офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що 1940 року Естонія втратила статус суб'єкта міжнародного права після вступу до складу СРСР. Відтоді Тартуський договір, за її словами, втратив свою чинність, оскільки сторони, які його підписали, виявилися в складі однієї держави.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.