У Бурунді знайшли масові поховання з останками шести тисяч осіб

В Бурунді знайшли нові масові поховання, де виявлені останки більше шести тисяч осіб, убитих під час етнічних чисток проти народності хуту в 1972 році.

Про це повідомляють Anadolu з посиланням на голову Комісії з встановлення істини та примирення П'єра Клавера Ндайкаріє.

 

За його словами, черговий етап робіт з виявлення місць поховання жертв етнічних чисток почався в січні поточного року за вказівкою уряду.

"У шести масових похованнях виявлені останки 6032 осіб, а також десятки тисяч куль. Всі знайдені особисті речі використані з метою ідентифікації жертв",- сказав Ндайкаріє.

На думку голови комісії, сім'ї жертв етнічних чисток тепер можуть порушити своє мовчання, що тривало протягом 48 років.

У 2014 році уряд Бурунді сформувало комісію з вивчення злочинів, що мали місце в країні у період з 1885 по 2008 роки. На сьогодні Комісія знайшла понад 4 тисячі масових поховань і понад 142 тисячі тіл.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.