Російський суддя назвав СРСР “незаконно утвореною державою”

Суддя Конституційного суду РФ Костянтин Арановський назвав СРСР “незаконно створеною державою”. Він також заявив, що сучасна Російська Федерація не має вважатися правонаступником “репресивно-терористичних діянь” радянської влади.

Як повідомляє "Новинарня" із посиланням на "Коммерсантъ", свою думку Арановський висловив на додаток до грудневої постанови КС про відшкодування житла, відібраного в ході радянських репресій.

 

На його думку, Росія має володіти конституційним статусом держави, "непричетної до тоталітарних злочинів".

Суддя підкреслив, що сучасна російська держава була створена не як наступник Радянського Союзу, а "замість" і "проти" нього.

При цьому суддя впевнений, що Росія має відшкодовувати шкоду, заподіяну СРСР, – але не як спадкоємець держави-винуватця, а "з вірою в правду, з позитивної відповідальності і з милосердя".

"Навіть в умовному юридичному сенсі Росії нема чого накликати на свою державну особистість провину в радянських репресіях і заміщати собою державу переможного і полеглого потім соціалізму.

Це неможливо вже тому, що його вина у репресіях та інших великих злодіяннях, починаючи з повалення законної влади Установчих зборів, безмірна і в буквальному сенсі нестерпна", – зазначив він.

Суддя називає радянську владу "незаконними партійно-державними владоутвореннями", які не можна вважати "правопопередниками конституційної державної влади".

На його думку, Російська Федерація має володіти конституційним статусом держави, "непричетної до тоталітарних злочинів ані "особисто", ані в правонаступництві".

"Ідеалізувати російську державність не обов'язково, але і в'язати її правонаступництвом з тоталітарним режимом немає підстав", – підсумовує він.

При цьому Арановський окремо зазначає, що сказане ним "не скасовує важливі аспекти в окремих випадках правонаступництва (…) в угодах, у визнанні членства в міжнародних інституціях, а також у силу утримання територій, предметів і комплексів, юрисдикцій, що дісталися Росії від колишніх публічних утворень через вичерпання їх прав на ці об'єкти або ж з їх скасуванням".

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.