АНОНС: У Києві відбудеться презентація книжки про загиблого в АТО майданівця Антона Цедіка

“Антон “Еней” Цедік – правдива Душа в пошуках Істини” – це збірка спогадів батьків, друзів, наставників, учителів і побратимів про непересічного патріота і подвижника.

Про це повідомляє Національний музей Революції Гідності.

 

Антон Цедік із позивним "Еней" народився у Полтаві, здобув економічну й історичну освіти. Був учасником Революції Гідності в Києві та Полтаві.

"Ідея написати книгу про Антона Цедіка виникла у директора нашої гімназії Олени Голтвяниці. Вона познайомила мене з його сім'єю. На той час ми мали спогади батьків, однокласників, друзів, побратимів, родичів Антона.

Мама Антона принесла мені його записник із номерами людей, яких знав Антон. Ми намагалися зв'язатися з кожним. Здається, моя електронна адреса розійшлась по всій Україні, бо кожного вечора мені надходили листи – теплі, щирі спогади про Антона," – пригадує упорядниця книжки Олена Стоцька.

2019 року це видання на конкурсі "Краща книга Полтавщини" посіло ІІ-е місце у номінації "Краще прозаїчне видання".

"18 лютого цілу ніч він разом з іншими побратимами відбивав атаки спецназу та внутрішніх військ. Їм дісталася найважча ділянка оборони – під стелою Незалежності. Згори – з "Глобуса" – "беркутівці" жбурляли вниз гранати та пляшки із запалювальною сумішшю, а далі поливали водою.

Антон розповідав, що коли займалися штани, він біг гасити їх до брандспойтів, а після тієї ночі він викинув щойно куплені берці", – йдеться у книзі зі спогадами про героя.

Із початком російської збройної агресії проти України Антон Цедік пішов у добровольчий батальйон "Дніпро". Згодом воював у "Донбасі". Був учасником звільнення населених пунктів Бахмут, Лисичанськ, Попасна.

Ольга Цедік пригадує останню розмову з сином. Антон, якому було 27 років, з'явився у сюжеті на одному з центральних телеканалів, де разом зі своїми побратимами вітав українців із Днем Незалежності. А вже 29 серпня його не стало.

"28 серпня я востаннє говорила з Антоном по телефону. Це було о пів на десяту. Він зателефонував сам, сказав, що мають оголосити "тишу" й зв'язку деякий час не буде, щоб я не хвилювалася й не телефонувала йому доти, допоки він сам не вийде на зв'язок", – розповідає мама загиблого.


Видання презентуватимуть:

Олена Стоцька – авторка, одна з упорядниць книжки "Антон "Еней" Цедік – правдива Душа в пошуках Істини". Максим Горбонос – товариш Антона Цедіка.


Спогадами про Антона також ділитимуться його батьки, друг із часів Майдану – Олександр Костик (Кошиць), "Сварог" із батальйону "Азов" – Тарас Лелюх, Тарас Гапон "Тар" – виїздив разом із Цедіком з Іловайська, потрапив під обстріл в одному КРАЗі.

До розмови долучаться Роман Коваль – президент Історичного клубу "Холодний Яр", Сергій Василюк – лідер рок-гурту "Тінь Сонця", Анна Земко – головний редактор журналу "Слово Жінки", а також учасники Революції Гідності, бойові побратими та ветерани АТО, друзі та знайомі Антона Цедіка.


Час: 15 лютого, субота, 13.30


Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану, Майдан Незалежності, 18/2


Контакт: +38 098 66 11 833, press@maidanmuseum.org


Вхід вільний.
Обов'язкова реєстрація за посиланням.


Онлайн-трансляцію дискусії дивіться на Facebook-сторінці Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.