Спецпроект

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр»

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції Сирецько-Печерської лінії метрополітену «Дорогожичі» на станцію «Бабин Яр». З такою пропозицією вже подано звернення на ім’я Київського міського голови Віталія Кличка.

Фінансування усіх витрат, пов'язаних із процесом перейменування, буде здійснене Благодійним фондом, йдеться у повідомленні на сайті Меморіального центру.

 
Фотоколаж: Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"

"Така ініціатива пов'язана із тим, що станція метро "Дорогожичі" розташована безпосередньо на історичній території урочища Бабин Яр – місця пам'яті, де у 1941-1943 рр. відбулася одна з найбільших трагедій Голокосту.

Щороку це місце відвідують десятки тисяч людей, у тому числі й з усього світу. Крім того, у майбутньому на території Бабиного Яру буде збудовано Меморіальний центр, що включатиме музейну, освітню, науково-дослідну частини, а також, власне, і сам меморіал.

Таким чином, перейменування станції метро спростить навігацію у місті для всіх, хто прагне відвідати це місце пам'яті, дізнатися більше про трагедію Бабиного Яру або вшанувати невинно вбитих, допоможе розкрити унікальність усієї місцевості та поширити знання про події, які тут відбулись" - йдеться у повідомленні.

"Бабин Яр є місцем злочину двох тоталітарних систем. Одна знищила у цьому місці тисячі невинних людей, а друга намагалася приховувати правду про ці події", – зауважив Максим Яковер, генеральний директор Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".

"Перетворення місця забуття в місце пам'яті – це наш обов'язок перед Києвом, перед усім світом і перед наступними поколіннями. Переконаний, що перейменування станції метро "Дорогожичі" на "Бабин Яр" сприятиме переосмисленню киянами цієї місцевості", – додав Макс Яковер.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.