In Memoriam. Помер останній ветеран першої сотні УПА

3 січня на Рівненщині помер останній стрілець сотні "Коробки" (фактично перша сотня УПА) Степан (Олександр) Бакунець (Шмалюх)

Про це у Facebook повідомив начальник відділу національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту України Микола Ляхович.

 

Степану Бакунцю було 94 роки.

"Саме в садибі його батьків на хуторі Нетуша в жовтні 1942 року було засновано перший вишкіл під назвою "Холодний Яр", для старшин майбутніх боївок ОУН(Б)", - розповідає Ляхович.

Степан Бакунець був учасником першого бою УПА проти німецьких окупантів в лютому 1943 року. 

Після Другої світової війни Бакунець був засуджений до 10 років таборів.

Вийшовши на волю, ветеран оселився у селі Кураш Дубровицького району на Рівненщині, де до останніх днів доглядав братську могилу вояків УПА.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.