Посли Польщі та Ізраїлю засудили банер з Бандерою на КМДА

Посол Польщі Бартош Ціхоцкі і посол Ізраїлю Джоель Ліон засудили вивішування на будівлі Київської міської державної адміністрації банера з портретом лідера ОУН Степана Бандери на честь святкування 111-ї річниці з дня його народження 1 січня.

Про це йдеться на сайті Посольства Польщі в Україні.

 

Також дипломати засудили прийняття Львівською облрадою постанови про виділення державних коштів на вшанування пам'яті ще одного лідера ОУН Андрія Мельника, письменника Івана Липи і його сина Юрія Липи.

"З великим занепокоєнням та сумом ми зауважили, що представники влади різних рівнів України, у тому числі Львівська обласна рада та Київська міська державна адміністрація й досі відзначають історичні події та їх постаті, які потрібно раз і назавжди засудити", - йдеться у заяві.

У заяві Мельника називають "нацистським колаборантом", Івана Липу "ксенофобським, антисемітським та антипольським письменником", а його сина творцем "расистської теорії української раси".

"Пам'ятаючи про наших невинних братів та сестер замордованих в 1939-1945 роках на окупованих територіях Польщі, які сьогодні є частиною України, ми, Посли Польщі та Ізраїлю, вважаємо, що вшановування людей, які активно пропагували етнічні чистки є образою, та призводить до протилежного бажаному результату у боротьбі з антисемітизмом та процесі примирення наших Народів", - додають посли.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.