Проти калінінградського блогера порушили кримінальну справу про реабілітацію нацизму

У Калінінграді Слідчий комітет РФ порушив кримінальну справу про реабілітацію нацизму (частина 3 статті 354.1 КК РФ) проти 34-річного блогера Миколи Горєлова (відомий під псевдонімом Микола Кириченко).

Про це "Медіазоні" розповіла адвокат Марія Бонцлер.

Микола Горєлов
Микола Горєлов
Фото: facebook.com/NoMorePears

Справу порушили через опубліковану в соцмережі "ВКонтакті" "літературну замітку", в якій згадується насильство червоноармійців над мирним німецьким населенням під час Другої світової війни.

Видання Комерсант подає фрагмент із допису блогера, який публікуємо мовою оригіналу:

"Наряду с вымышленными дояркой из Северной Кореи Ким Мин Со и пенсионером из Смоленска Иваном Павловичем Сухоруковым "признательность красноармейцам" выражают Адольф Гитлер и Иосиф Сталин.

Так, Адольф Гитлер, вещающий, по замыслу автора, из Седьмого круга Ада, пивного бара "Варево Дьявола", говорит: "Красноармейцы потеряли на войне столько людей, что вокруг войны и победы создается ореол жертвенности, без которого моя репутация суперзлодея могла бы сойти на нет!"

А Сталин, в свою очередь, изрекает: "Пошли бы они так же в бой по приказу товарища Троцкого? Черта с два! Он, видите ли, интеллектуал, талант, писатель — на кой ляд такой обычному солдату нужен?"

У прес-службі регіонального управління Слідчого комітету порушення справи не коментують. За "поширення відомостей, що виражають явну неповагу до суспільства про дні військової слави і пам'ятні дати Росії" блогеру може загрожувати штраф, громадські роботи або виправні роботи.

Горєлов раніше писав кінорецензії для ЗМІ і вів блог на сайті "Ехо Москви".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.