Прем'єр Польщі відповів Путіну за образи поляків

Голова уряду Польщі Матеуш Моравецький звинуватив президента Росії у свідомому "оббріхуванні" Польщі щодо її ролі у Другій світовій війні.

Про це повідомляє ВВС з посиланням на заяву прем'єр-міністра, яку оприлюднило посольство Польщі у Росії.

 

"Президент Путін неодноразово намагався оббрехати Польщу. Він завжди робив це свідомо. Зазвичай так відбувається, коли влада в Москві відчуває міжнародний тиск, пов'язаний з її діями. Тиск зовсім не на історичній, а на сучасній геополітичній арені", - ідеться у заяві Моравецького.

Пан Моравецький нагадав, що в останні тижні Росія зазнала низку серйозних поразок. За його словами, провалом закінчилася спроба повністю підпорядкувати собі Білорусь, Європейський Союз учергове продовжив санкції за незаконну анексію Криму.

"А переговори в "нормандському форматі" не тільки не мали наслідком скасування санкцій, але і відбулися на тлі чергового загострення - на цей раз з американської сторони - яке значно ускладнить реалізацію проєкту "Північний потік-2".

Одночасно російські спортсмени були відсторонені від участі в змаганнях на чотирироки за застосування допінгу", - додає польський прем'єр.

Матеуш Моравецький наголосив, що Польща стала першою жертвою Другої світової війни.

"Наша країна раніше за інших зіткнулася з агресією гітлерівської Німеччини і Радянської Росії. Саме Польща була першою державою, яка боролася за вільну Європу", - ідеться у заяві прем'єра.

Він наголошує, що саме союз Гітлера і Сталіна поклав початок Другій світовій війні.

"Підписаний 23 серпня 1939 пакт Молотова-Ріббентропа не був "договором про ненапад". Це був політичний і військовий союз, що ділив Європу на дві сфери впливу. (...) Союз Гітлера і Сталіна був негайно втілений в життя: 1 вересня 1939 гітлерівська Німеччина атакувала Польщу із заходу, півдня і півночі, а 17 вересня СРСР зробив те ж саме, нападаючи зі сходу", - заявив пан Моравецький. 

Він також звинуватив СРСР на чолі зі Сталіним у численних злочинах проти людства - Голодоморі, політичних репресіях - як проти своїх громадян, так і поляків.

"За всі ці злочини відповідальні комуністичні лідери, насамперед Йосип Сталін. Спроби через 80 років з початку Другої світової війни реабілітувати цю фігуру в політичних цілях чинного президента Росії повинні викликати рішучий протест кожного, хто має хоча б найменше уявлення про історію XX століття", - наголосив польський прем'єр.

Нагадаємо, нещодавно Путін звинуватив Польщу в розв'язанні Другої світової війни та підтримці Гітлера в "єврейському питанні".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.