АНОНС: Вечір пам'яті "40-і роковини від дня смерті Галини Дидик"

У Національний музей "Тюрма на Лонцького" з ініціативи Ліги українських жінок відбудеться вечір пам’яті української підпільниці «Анни», зв’язкової Головного командира УПА Романа Шухевича.

Про це повідомляє Музей у Facebook.

 

У програмі заходу: слово про героїчний чин підпільниці, фотопрезентація, фрагменти з фільмів, виступ дуету Наталії Баховської та Федора Гольця з хору "Нескорені", поезія у виконанні Любові Шумської.


Довідка.
Життя Галини Дидик – приклад стійкості й відваги в боротьбі за волю України.

Патріотка доклалася до розбудови нелегальної повстанської мережі та медичних частин УЧХ. Була до останніх хвилин життя Рома Шухевича незамінною його помічницею.

Після загибелі Головного командира УПА пройшла катування в стінах тюрми на Лонцького під час півторарічного слідства, яке закінчилося 18 жовтня 1951 р. Витримала тут 129 допитів.

31 жовтня 1951 р. Особлива нарада при МҐБ СРСР засудила її на 25 років концтаборів.

14 грудня 1951 р. її етапували до Верхньоуральської тюрми МҐБ СРСР у Челябінській області, згодом перевели до Владімірської в'язниці, що відзначалася суворим режимом.

Пережила в'язничне пекло. Звільнили в 1971 р. без права повернутися додому. Оселилася в Караганді.

З літа 1972-го до осені 1973-го таємно мешкала в Бібрці на Львівщині.

Після марних спроб прописатися змушена була виїхати в Христинівку на Черкащині. Пенсії не отримувала.

Відкинула пропозицію КҐБ написати покаяльну заяву, що призвело до загострення репресій й спричинило інфаркт. Померла 23 грудня 1979 року у селі Христинівці Черкаській області, згодом родина поховала її у Бережанах на Тернопільщині.


Час: 20 грудня, п'ятниця, 15.00


Місце: Національний музей "Тюрма на Лонцького", вул. С. Бандери, 1, м. Львів

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.