У Запоріжжі пам'ять Іоанна Павла ІІ увічнили в назві вулиці

Найвідомішого з поляків – Іоанна Павла ІІ увічнено в назві запорізької вулиці.

Відповідне рішення ухвалили депутати Запорізької міськради на сесії 18 грудня, передає Depo.Запоріжжя.

 
Іоан Павло ІІ

У Запоріжжі з'явилася вулиця Іоанна Павла ІІ – одного з найвідоміших очільників Римо-католицької церкви і найвідомішого поляка. На честь Іоанна Павла ІІ названо частину вулиці Заводської від вулиці Сєдова до вулиці Лермонтова. Це – середмістя Запоріжжя, Вознесенівський район.

 

Раніше його жителі підтримали перейменування під час громадських слухань. Депутати Запорізької міськради на сесії 18 грудня погодили перейменування.

Окрім того, обранці збираються повідомити про увічнення пам'яті Іоанна Павла ІІ   (Кароля-Юзефа Войтили) посольство Польщі в Україні.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.