У Варшаві відкрили виставку до ювілею українсько-польської дипломатії. ФОТО

Виставку до 100-річчя започаткування українсько-польських дипломатичних відносин представлено у понеділок у приміщенні посольства України в Польщі.

У відкритті виставки, на якій розміщено стенди з архівними документами 1917-1921 років, взяли участь українські та польські історики, дипломати, громадські діячі та журналісти, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ця виставка нагадує нам про нашу історію і заохочує ще більш активно вивчати її сторінки і додавати нам переконання в тому, що ми робимо добру роботу",- заявив під час відкриття виставки посол України в Польщі Андрій Дещиця.

У свою чергу голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин Ірина Матяш у коментарі агентству зазначила, що виставка акцентує увагу на інституційній історії.

 

"Ідея її проведення виникла не спонтанно – це частина великого проєкту, започаткована у 2017 році МЗС України та Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин.

Вона присвячена 100-літтю сучасної української дипломатичної служби та століттю встановлення дипломатичних відносин між Україною і тими державами, які справді це зробили в 1918-1919 роках", - повідомила Матяш.

 

Вона зазначила, що ця виставка, підготовлена спільно Науковим товариством, МЗС України та Польським інститутом у Києві, стартувала у вересні в Києві й цій темі було присвячено спеціальну конференцію.

За її словами, крім Варшави виставку також вже було представлено у Кракові, а також планується її показати у Любліні. Після цього, її буде також представлено у кількох містах України, зокрема найближчим часом – у Вінниці.

 

Голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин поінформувала, що виставка складається із шести стендів. Вона нагадала, що перші дипломатичні контакти між Україною і Польщею розпочалися в 1918 році, а надзвичайну дипломатичну місію УНР в Польщі було створено в 1919 році.

 

Натомість, перше дипломатичне представництво Польщі в Україні було створено за часів Гетьманату. На стендах показано також діяльність польського консульства в Одесі, українських дипломатичних місій у Варшаві та Гданську.

 

Польські історики під час заходу повідомили, що у квітні наступного року буде видано перший том документів, що стосується українсько-польських відносин, зокрема союзу Симона Петлюри і Юзефа Пілсудського.


Виставку створено завдяки співпраці Міністерства закордонних справ України, Державної архівної служби України, Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, Польського Інституту у Києві, Генеральної дирекції державних архівів Польщі та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.