В'ятрович таки стане нардепом. Бужанський погрожує? ДОПОВНЕНО

Історик та громадський діяч, колишній голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович невдовзі стане депутатом Верховної Ради України.

Про це 12 листопада повідомила низка ЗМІ. Сам В'ятрович підтвердив інформацію "Історичній правді".

 

На парламентських виборах 2019 року Володимир В'ятрович йшов під номером 25 у списку "Європейської Солідарності". Партія отримала 23 місця у багатомандатному окрузі, тому історик до парламенту не потрапив.

Нардеп від "ЄС" Ірина Луценко за станом здоров'я склала повноваження. Наступною у списку партії йшла Наталія Бойко (№24), але вона відмовилася від мандату, ставши радницею прем'єр-міністра Олексія Гончарука.

В'ятрович прокоментував подію у дописі на Facebook.

"Я йду в політику заради того, щоб Україна була рідним домом, в якому живеш в достатку та куди із радістю повертаєшся. Щоб наші діти спілкувались між собою українською, не нехтучи іноземими мовами, знали б нашу історію, неспотворену з-за кордону та з впевненістю дивилися у своє майбутнє, незатьмарене ані війною, ані здачею країни.

Особисто я запевняю: не піду на жодні компроміси щодо національних інтересів.

Хай зміни будуть українськими!

Йду, щоб будувати український світ і зупиняти "русскій мір".

Дякую команді Європейської Солідарності і особливо Наталії Бойко за рішення. Робитиму все аби виправдати вашу довіру", - пише він.

 

Водночас майбутній парламентар оприлюднив повідомлення від депутата ВР, члена фракції "Слуга народу" Максима Бужанського, яке той надіслав у месенджері. Бужанський, відомий своїми проросійськими поглядами, погрожує В'ятровичу, використовує нецензурну лайку. Сам екс-голова УІНП сприйняв повідомлення з гумором.

"Привітання від депутата Бужанського:)" - написав він.

Доповнено. Сам Бужанський у своєму телеграм-каналі заперечує, що писав В'ятровичу таке повідомлення.

"Товариші, ні, номер не мій, і я не вступав упереписку з В'ятровичем) провокація, буває) провокація В'ятровича, я маю на увазі)", - пише він.

В'ятрович, у свою чергу, відреагував жартом: "Кажуть Макс Бужанський спростував свою причетність до повідомлення з погрозами. Мені прикро, що сприйняв це повідомлення як його, адже він відомий своєю ввічливістю і неприхованими симпатіями до мене та моєї роботи".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.