У празькому музеї відкрилася виставка про життя в Галичині наприкінці ХІХ століття. ФОТО

Виставка «Стародавня Україна», експонати якої розповідають про життя в Галичині наприкінці ХІХ століття, відкрилася у Національному етнографічному музеї Чеської Республіки.

Про це розповів Укрінформу посол України в Чехії Євген Перебийніс.

 
Фото: Посольство України в Чехії

"Ми готували цю виставку 2 роки. Життя Галичини наприкінці ХІХ століття показане через колекцію чеського дослідника Франтішека Ржегоржа, яка пролежала в запасниках більше 100 років. Аналогів деяких експонатів немає навіть в Україні", - сказав Перебийніс.

Посольство разом із Національним етнографічним музеєм Чеської Республіки та за допомогою Академії наук України організувало проведення цієї виставки. Вона буде демонструватись у Празі пів року, до 30 квітня 2020-го. Потім, як сподіваються організатори, поїде в Україну.

 
Фото: Посольство України в Чехії

Відвідувачі можуть побачити не лише авторські фотографії Ржегоржа та зібрану ним велику колекцію предметів побуту жителів Галичини, й спеціально виготовлених на його замовлення моделей великих об'єктів, зокрема галицької садиби з обійстям.

Колекція містить низку надзвичайно цінних та рідкісних експонатів: ікон, зразків вишивки, фотографій.

 
Фото: Посольство України в Чехії

На відкритті експозиції виступив аматорський колектив "Лісоруб" із села Великий Бичків, що на Закарпатті. Музиканти супроводжували вернісаж автентичними мелодіями та піснями, а також частували охочих звареним на вогні карпатським баношем.

У музей, окрім предметів високої мистецько-декоративної вартості (окремі частини іконостасу, писанки, оздоблена кераміка, скло, елементи святкового вбрання, цінні вишивки чи єврейські вирізані картинки), потрапили також предмети щоденного вжитку, моделі землеробських знарядь і предмети, пов'язані із календарною та родинною обрядовістю.

 
Фото: Посольство України в Чехії

Довідково. Франтішек Ржегорж народився 16 грудня 1857 року в селі Стєжери біля міста Градец Краловий. У липні 1877-го Ржегоржі переїхали в пошуках кращої долі до галицького села Вовків біля Львова.

Вивченню та документуванню галицької культури Франтішек присвятив усе своє життя. Він дуже комплексно описав життя в Галичині і на Буковині. Помер Ржегорж 6 жовтня 1899 року, залишивши по собі величезну колекцію.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.