На Черкащині знімають фільм за мотивами повісті Нечуя-Левицького

У селищі Стеблів, що на Корсунщині, розпочали роботу над проектом створення літературного сценарію повнометражного ігрового фільму "Джеря" режисера Ірини Правило за мотивами повісті Нечуя-Левицького "Микола Джеря"

Про це повідомляє "Надросся online".

 

Фільм знімають за підтримки українського культурного фонду.

Раніше повість "Микола Джеря" екранізувалася на Першій державній кінофабриці (пізніше "Одеська кіностудія") всеукраїнського фото-кіноуправління режисерами Марком Терещенком та Йозефом Роном у 1926 році.

 

У межах проекту при взаємодії з працівниками музею І.С.Нечуя-Левицького в Стеблеві та надання організаційної допомоги здійснено експедиції шляхами головного героя твору, досліджено зв'язок життя та творчості самого Івана Нечуя-Левицького з образами повісті.

У Стеблеві, на кутку Раківка, при підтримці директора музею, знайдено стару хату для відтворення інтер'єру та архітектури тогочасної епохи.

 

У період з 24 до 28 вересня команда кінематографістів здійснювала зйомки тизеру до проекту. Основною локацією якраз обрано смт Стеблів та його околиці, зокрема старе русло Росі Самовілка. Саме пейзажі цих місць описані у повісті "Микола Джеря" І.Нечуєм-Левицьким.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.