Польща передала українській бібліотеці копії документів УНР

Оригінали документів вивезено зі Львова під час Другої світової війни та після війни

Про це повідомляє "Польське радіо".

Національний заклад імені Оссолінських у Вроцлаві передав Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника цифрові фотокопії архівних документів і рукописів Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

 

Це документи, які стосуються історії Українських січових стрільців, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки та архіву Дмитра Донцова. Загалом це 4 терабайти інформації.

У переданні документів 3 жовтня взяли участь директор польської Національної бібліотеки Томаш Маковський, директор Національного закладу імені Оссолінських у Вроцлаві Адольф Юзвенко та директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника Василь Ферштей. Копії документів виготовлені за кошти польських установ.

Оригінали документів вивезено зі Львова під час та після Другої світової війни. Сьогодні вони зберігаються у Національній бібліотеці у Варшаві та в Національному Закладі імені Оссолінських у Вроцлаві.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.