Древній Звенигород відтворили в 3D. ВІДЕО

У Львові презентували 3D-модель одного з найдавніших міст українського Прикарпаття - Звенигорода.

Про це повідомили представники проекту "Древній Звенигород: брендинг і промоція княжої столиці".

 

Місто Звенигород знаходилося на території нинішнього Пустомитівського району Львівської області. У XI—XII ст. воно було столицею Звенигородського князівства. Відтворити його вдалось завдяки співпраці археологів, архітекторів та візуалізаторів.

За кілька місяців роботи фахівці створили тривимірну модель не лише княжого дитинця - найбільш укріпленої частини міста, де розташовувався палац, але й боярських кварталів, де жила знать, та частини пригородів.

"Ми відтворили забудову на площі близько 25 га. Йдеться про територію, яка найбільше досліджена, і щодо забудови якої ми маємо доволі чіткі уявлення. Загалом же площа княжого Звенигорода з пригородами, за припущеннями археологів, могла сягати 140 га", - розповів доцент кафедри реставрації НУ "Львівська Політехніка" Василь Петрик.

Вигляд міста вдалось відтворити опираючись на інформацію, яку отримали під час масштабних археологічних розкопок, що проводили у Звенигороді у 1950-1990-х роках.

"Дуже легко намалювати фантазію, яка нічим не підкріплена, але виглядає дуже гарно. Проте дуже відповідально і складно створити науково обгрунтовану реконструкцію історичного міста", - пояснив Петрик.

Презентована 3D-модель стала основою створення відеоекскурсії давнім Звенигородом.

Вона розпочинається з часів ще до заснування міста і проводить глядача крізь XI ст - період заснування Звенигорода, ХІІ-ХІІІ ст - період його найбільшого розквіту, і до 1241 року - загибелі міста під навалою монголо-татар. У ній можна побачити не лише вигляд княжої столиці з висоти пташиного польоту, але й "побувати" на давніх вуличках, у давньоруській церкві і навіть княжому палаці.

3D-модель давнього Звенигорода створили в рамках проекту "Древній Звенигород: брендинг і промоція княжої столиці", який фінансово підтримав Український культурний фонд.

У майбутньому вона буде основою для створення віртуальної екскурсії історичним містом у новому історико-культурному парку "Древній Звенигород", що облаштовують на місці пам'ятки археології. Офіційне відкриття парку заплановане на 2020 рік.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.