Конгрес США визнав геноцид вірмен в Османській імперії

Палата представників США 29 жовтня прийняла резолюцію про визнання геноциду вірмен 1915-1923 років на території Османської імперії

Про це повідомляє BBC.

 

За резолюцію проголосували 405 членів палати, 11 висловилися проти. Її підтримали впливові представники як Демократичної, так і Республіканської партії.

Документ був внесений до Конгресу в січні, відразу після відкриття засідань Палати представників нового скликання, в якій більшість отримала Демократична партія. Демократи представляють багато виборчих округів, у яких мешкає значна кількість американців вірменського походження.

Ухвалення резолюції відбулося швидше, ніж очікувала більшість спостерігачів. У понеділок вона пройшла через комітет з регламенту, який виніс її на голосування всієї палати представників - причому без можливості внесення поправок, як і домагалися вірменські лобісти.

Ухвалення законопроекту лобіювали дві найбільші групи, що представляють американців вірменського походження - Вірменський національний комітет Америки (АНКА) і "Вірменська асамблея Америки".

"Ми в буквальному сенсі обходимо всі кабінети на [Капітолійському] пагорбі", - розповідав Бі-бі-сі Армен Саакян, виконавчий директор АНКА по західному регіону.

Когресмени визнають, що прискорений розгляд резолюції викликаний кризою у відносинах США з Туреччиною через турецьку операцію на півночі Сирії. Очікується, що офіційна Анкара відповість на визнання геноциду відкликанням свого посла з Вашингтона, який раніше назвав текст документа повним безпідставних звинувачень.

Довідка. Геноцид вірмен є першим геноцидом ХХ сторіччя. Туреччина заперечує звинувачення в масовому знищенні біля 1,5 млн вірмен у роки Першої світової війни і вкрай болісно реагує на критику з боку Заходу щодо питання вірменського геноциду.

Факт геноциду вірмен визнаний 29 країнами, зокрема: Росією, Францією, Литвою, Німеччиною, Італією, Австрією Австрії, Чилі, Греції, Кіпру, Аргентини, Бельгії, Уельсу, Швейцарією, Канадою, Польщею тощо. України серед них немає.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.