Президент Польщі: Пам'ять поляків про Креси не спрямована проти когось

22 жовтня відбулася церемонія нагородження лауреатів премії Інституту національної пам'яті Польщі «Semper Fidelis».

Про це повідомляє "Польське Радіо".

Статуетка премії
Статуетка премії "Semper Fidelis"
PAP/Tomasz Gzell

У палаці у Вілянові – колишній королівській резиденції в межах сучасної Варшави – 22 жовтня відбулася церемонія нагородження лауреатів премії Інституту національної пам'яті Польщі "Semper Fidelis".

Її вручають в цьому році вперше. Надалі вона буде присуджуватися окремим особам, установам і громадським організаціям за активну участь у збереженні спадщини східних околиць довоєнної Республіки Польща, нині територій в складі Литви, Білорусі та України, - т.зв. Кресів (польською Околиці).

Пам'ять про Креси - "це не пам'ять проти кого-небудь, а справжній дар серця, щира турбота і пам'ять, пропоновані тим, кого ми не можемо забути як нація", - з такими словами звернувся президент Польщі Анджей Дуда до учасників церемонії нагородження премією "Semper Fidelis".

У листі президента Польщі, який зачитала його радниця Зоф'я Ромашевська, також висловлено подяку тим, хто зберігає польську спадщину за східним кордоном країни: "Спасибі за турботу про наших співвітчизників на Сході, за турботу про їх могили".

Серед нагороджених премією "Semper Fidelis" в цьому році: Стефан Адамський, голова організації польських скаутів в Україні, журнал "Wołanie z Wołynia", римсько-католицький священик і професор соціальних наук Роман Дзвонковський, полковник Вероніка Себастьянович, солдат Армії Крайової, і Союз польських скаутів в Литві.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.