УГКЦ встановлює Орден митрополита Андрея Шептицького

Глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук) 15 жовтня підписав декрет щодо встановлення і проголошення Ордена митрополита Андрея Шептицького

Про це повідомляє РІСУ з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.

 

"Плекаючи пам'ять про праведного митрополита Андрея, Синод Єпископів УГКЦ, який проходив у Львові-Брюховичах 2-11 вересня 2018 року Божого, вирішив встановити для відзначення певних осіб за особливі заслуги Орден митрополита Андрея Шептицького як найвищу нагороду Отця і Глави УГКЦ", – зазначено в декреті.

Окремим декретом глава УГКЦ проголосив Статут про Орден митрополита Андрея Шептицького. Рішення про відзначення Орденом приймає Отець і Глава УГКЦ, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, отримавши згоду членів Постійного Синоду. 

"Орденом можуть бути нагороджені фізичні особи, громадські чи церковні інституції, представники Церков і релігійних спільнот, а також світські особи, зокрема громадські діячі, які своєю працею втілюють в життя принципи і засади, якими жив і служив Церкві і народові праведний митрополит Андрей Шептицький", - повідомляється у Статуті. 

Підставами для нагородженням Орденом є: 

- активна громадсько-суспільна позиція у протистоянні злу;

- моральний авторитет, визнаний Церквою чи суспільством;

- самовіддана праця у плеканні та захисті християнських цінностей, таких як право на життя, свободу і особисту гідність;

- громадянська мужність, самопожертва, подвиг (героїчний суспільно-значимий вчинок);

- подвижництво у сфері міжнаціонального примирення, міжрелігійного та екуменічного діалогу, церковно-державно-суспільних відносин;

- державницька позиція, поєднана з високим моральним авторитетом;

- тривала та послідовна державотворча діяльність на християнських засадах;

- втілення основних принципів соціального вчення Церкви у всіх сферах суспільного життя;

- захист інтересів Церкви;

- розвиток духовності та автентичного патріотизму.

До комплекту відзнаки Ордена входять: знак, мініатюра, розетка і грамота.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.