У Бельгії відкрили пам’ятник Анні Київській. ФОТО

Урочиста церемонія відкриття скульптури Анни, донький Ярослава Мудрого та королеві Франції, відбулася 12 жовтня у старовинному бельгійському місті Арлон

Про це повідомляє Укрінформ.

Церемонія відбулася в межах проєкту "Шлях Королеви", який відтворює шлях, яким майбутня королева Франції долала відстань від Києва до Парижа.

 

"Відкриття скульптури київської княгині є символом історичних зв'язків, які поєднують всю Європу і Україну. Ця подія стала можливою завдяки енергії та ентузіазму мерії Києва та зусиллям посольства України в Королівстві Бельгія. То тепер ми сподіваємося, що більше українців будуть приїздити до нашого чудового міста", - зазначив під час відкриття пам'ятки бургомістр міста Арлон Вінсен Магнюс.

 

Під час виступу на церемонії посол України в Бельгії Микола Точицький наголосив, що історична постать Анна Ярославни уособлює глибокі історичні зв'язки, які існують між Україною та рештою Європи. Тож для України європейська інтеграція є природним процесом, який означає повернення до власних витоків.

 

Автор скульптури Костянтин Скритуцький розповів журналістам, що майбутня королева Франції постає в образі маленької дівчинки, яка колись ходила вулицями стародавнього Києва та мріяла про майбутнє.

 

У заході взяли участь представники міської громади Арлона, українські дипломати та представники мерії Києва.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.