Делегацію ЄП в комітеті Україна-ЄС очолив скандальний ексголова МЗС Польщі

Депутат Європейського парламенту від групи "Європейських консерваторів і реформістів" (ECR), ексміністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський став головою делегації в Комітет асоціації Україна-ЄС.

Про це повідомляє "Європейська правда".

Вітольд Ващиковський
Вітольд Ващиковський
Фото: wiadomosci.onet.pl

Вибори відбулися в четвер у Європейському парламенті в рамках першого засідання делегації ЄП у Комітеті асоціації.

Крім того, віцепрезидентами були обрані представник групи "Зелених" з Німеччини Віола вон Крамон-Таубадель і представник ECR, президент Румунії з 2004 по 2014 роки Траян Басеску.

Ващиковський заявив, що метою його діяльності на цій позиції буде "наблизити Україну якомога ближче до Європейського Союзу, НАТО, щоб вона стала більш демократичною, незалежною".

"Ви можете розраховувати на нашу допомогу. Ми тут для того, щоб вам допомогти, розділити з вами наш досвід, ми можемо вам допомогти знайти мирне вирішення конфлікту, розпочатого Росією.

Ми сподіваємося, що швидше раніше, ніж пізніше, Крим і Донбас повернуться Україні. У цьому питанні ви можете на нас розраховувати", - запевнив він.

Європейська частина Комітету Асоціації Україна-ЄС нині очікує створення відповідної делегації від парламенту України, після чого відбудеться перше спільне засідання, або в Брюсселі, або в Києві.

Загалом делегація складається з 32 депутатів. До її складу також увійшов колишній президент Європейського парламенту (2009- 2012 роки) і колишній прем'єр-міністр Польщі періоду 1997-2001 років Єжи Бузек, два колишніх прем'єр-міністра: Андріус Кубілюс (ECR, прем'єр-міністр Литви з 1999 по 2000 і в період з 2008 по 2012 рік) та Лешек Міллер (соціаліст, прем'єр-міністр Польщі в період з 2001 по 2004).

Членом делегації також стала представник ECR Сандра Калнієте (яка з 2002 по 2004 обіймала посаду міністра закордонних справ Латвії, а з 2004 по 2009 була європейським комісаром з питань сільського господарства і рибальства), та представниця групи Соціалістів Клара Добрев з Угорщини, яка є віцепрезидентом Європейського парламенту.

Як повідомлялося раніше, під час офіційного візиту до Львова 4-5 листопада 2018 року міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський відмовився відвідати Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" через позицію його директора про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну.

Раніше політик в ефірі одного з телеканалів заявив, що польське МЗС готує заборону на в'їзд до Польщі тим громадянам України, які стоять на антипольських позиціях і носять мундири дивізії військ СС "Галичина".

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.