АНОНС: Архівна служба покаже оригінал Акта проголошення незалежності України

22-23 серпня в приміщенні комплексу центральних архівів у Києві експонуватимуть оригінал Акта проголошення незалежності України.

Текст Акта проголошення незалежності України написав народний депутат, колишній політв'язень радянських концтаборів Левко Лук'яненко 23 серпня 1991 року.

 

До того часу стало зрозуміло, що заколот консерватино налаштованих комуністичних фукнціонерів із Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП) проти Михайла Горбачова і його політики "перебудови" провалився. 

"23-го числа на 10-ту годину зiбралася Народна рада. Я подумав, що це унiкальний момент. Ми розумiємо, що комуністи програли і тепер "залицяються" до нас... Я тодi встав i сказав: "У нас настiльки унiкальний момент, що ми повиннi вирішити основне завдання: проголосити Україну самостiйною державою. Якщо ми зараз цього не зробимо – не зможемо нiколи", – згадував пізніше Лук'яненко.

Постанову про ухвалення Акта Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук поставив на голосування наступного дня, 24 серпня.

346 депутатів (у тому числі й комуністи) проголосували "за". Так Україна вийшла зі складу СРСР і стала незалежною державою.

 
Левко Лук'яненко зачитує Акт на Софійській площі Києва

22-23 серпня, четвер-п'ятниця,

Місце: приміщення комплексу архівних споруд центральних державних архівів України (Київ, вул. Солом'янська, 24).

Організатори: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України та Державна архівна служба України.

Вхід вільний за наявності посвідчення особи.

  

Дивіться також:

1 грудня 1991 року. Як українці підтримали депутатів. ФОТО

Роздуми над Днем Незалежності. В який день святкувати?

1990: мітингові пристрасті у Києві. ВІДЕО

Як воно було у 1991-му. Спогади учасників подій

Останні дні імперії. Звіти КГБ того часу. ДОКУМЕНТИ

Як Україна створила Радянський Союз...

...і як Україна ліквідувала Радянський Союз

Інші матеріали за темою "Незалежність"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.