Меморіальну дошку на честь Лук'яненка встановлять у Чернігові

У Чернігові встановлять меморіальну дошку на честь видатного дисидента, борця за незалежність України Левка Лук’яненка. Її відкриють на будинку, де він проводив свої зібрання.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на заступника начальника прес-служби Чернігівської міської ради Наталія Чусь.

"Меморіальну дошку на честь відомого правозахисника, громадсько-політичного і культурного діяча, Героя України та одного з авторів Акта про незалежність України Левка Лук'яненка виконком Чернігівської міськради вирішив встановити на будинку №49 по вулиці Рокоссовського, де жив брат діяча й де останній проводив свої зібрання", - розповіла речниця.

За її словами, дошку планується відкрити до Дня Незалежності України. Кошти на її виготовлення перерозподілять за рахунок зменшення фінансування на 24 тис. грн ремонтів об'єктів культурної спадщини.

Комісія вже погодила текст, який буде викарбуваний на дошці: "У цьому будинку в 1989 році працював Левко Григорович Лук'яненко (1928 - 2018) - борець за незалежність України у ХХ сторіччі, автор Акта проголошення незалежності України, Герой України".

Спочатку таку дошку планували встановити на Рокоссовського, 41-б, де Лук'яненко проживав деякий час між звільненням із в'язниці й повторним арештом у 1970-х роках і де нині живе його перша дружина. Однак згодом переважила інша думка.

Обговорювалася й інша пропозиція - перейменувати вулицю Рокоссовського на честь Лук'яненка. Однак у чернігівців ця ідея підтримки не знайшла.

Як повідомлялося, вшанувати Левка Лук'яненка на державному рівні ухвалила Верховна Рада України 6 червня цього року.

Президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким встановив призначити державні стипендії імені Левка Лук'яненка низці політичних в'язнів

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.