Міноборони перевірить обставини присутності ЗСУ на перепохованні солдатів дивізії "Галичина"

Міністерство оборони України проведе перевірку за фактом участі військовослужбовців Збройних сил України у перепохованні решток солдатів дивізії військ СС "Галичина" 28 липня в с. Червоне на Львівщині.

Міністерство оборони України проведе перевірку за фактом участі військовослужбовців Збройних сил України у перепохованні решток солдатів дивізії військ СС "Галичина" 28 липня в с. Червоне на Львівщині.

Так відомство зреагувало на критичні зауваження в соціальних мережах щодо присутності почесної варти на "Меморіальному кладовищі вояків дивізії СС "Галичина і 1-ї Української дивізії Української національної армії", повідомляє Золочів.net.

 

За розпорядженням міністра оборони Степана Полторака Військова служба правопорядку та інші командири Львівського гарнізону перевірять всі причини та обставини участі військовослужбовців у заході. У разі виявлення порушень чинного законодавства Міноборони ухвалить відповідні рішення.

У с. Червоне Золочівського району Львівської області 28 липня урочисто перепоховали 29 бійців 14-ї дивізії військ СС "Галичина", чиї рештки віднайшли пошуковці.

На заході були присутні священики, які провели службу Божу, місцеві мешканці, зокрема перевдягнені в однострої військ СС, а також представники влади Львівщини.

Серед учасників перепоховання була ГО "Резерв Галицького братства колишніх вояків 1-ї УД "Галичина"", яка останніми роками пропагує культ дивізії на заході України.

Як видно на відео з місця подій, військовики ЗСУ виносили труни з останками загиблих із церкви, а також здійснили салют на їхню честь.

Крім того, під час урочистої церемонії лунали неоднозначні заяви. Так екс-голова Львівської ОДА Олег Синютка заявив, що дивізія військ СС боролася "за нас з вами":

"Тут біля Бродів українці стали за нашу землю, за нашу славу і за нас з вами. Тут були на своїй землі".

А отець Василь Саган настоятель церкви святої Софії у Золочеві, висловив сподівання, що військовослужбовців дивізії військ СС "Галичина" визнають святими:

"Я думаю, що буде момент не тільки визнання дивізії "Галичина", але буде момент, коли багато з цих героїв церква і Господь визнають у свій спосіб, у свій час не просто героями, а й святими".

Нагадаємо, серед організацій, визнаних законом "Про правовий статус і вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті", дивізія військ СС "Галичина" відсутня.

ДОВІДКА:

14-та дивізія військ СС "Галичина" — з'єднання з українців, яке воювало на боці збройних сил Третього Райху. Про його створення оголосила окупаційна влада дистрикту "Галичина" 28 квітня 1943 року. У липні 1944 року дивізія у складі 13-го армійського корпусу 4-ї танкової армії групи армій "Північна Україна" брала участь у битві під Бродами, внаслідок чого зазнала поразки. Близько 8 тис. її солдатів загинуло.

Після переформування дивізію кинули на придушення Словацького національного повстання. У квітні 1945 року на базі дивізії "Галичина" утворили т. зв. Українську національну армію. Після капітуляції Німеччини особовий склад дивізії здався в полон британським військам в Італії. Перевірочні комісії воєнних злочинів за вояками дивізії військ СС "Галичина" не виявили.

Читайте всі матеріали "ІП" на тему "дивізія "Галичина"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.