Йорданія створює військовий музей під водою. ВІДЕО

Йорданія створює військовий музей на дні Червоного моря. Так влада країни планує заохочувати підводний туризм.

Музей розташований у морі неподалік берега популярної серед пірнальників затоки та єдиного йорданського порту Акаба, повідомляє Popular Mechanics.

Для створення підводної експозиції затоплюють старі моделі танків, бронетехніки та навіть вертоліт АН-1F "Кобра", списані з йорданської армії. Загальна кількість одиниць техніки – біля 20.

Це переважно зразки британського та американського виробництва, які дісталися Йорданії після панування Великої Британії над цією територією.

Ідея музею під водою виникла у влади Йорданії з метою стимулювати економічну діяльність у Спеціальній економічній зоні Акаба та в країні загалом.

Як запевняють йорданські урядовці, усі небезпечні вузли з бойових машин демонтовані, а сама техніка поступово перетвориться на рифи та приноситиме користь довкіллю.

До слова, міністерство оборони СШа мало схожу програму REEFEX ("Ріфекс"), яка перебачала створення звалища старих танків і БМП у відкритому морі коло узбережжя штатів Нью-Йорк і Нью-Джерсі. Також американські танки захоронювали у водах коло Флориди та інших приморських штатів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.