Помічник Зеленського: У мене батько боровся з бандерівцями після війни

Батько Сергія Шефіра, першого помічника президента України, Нахман Шефір брав участь у боротьбі з Українською повстанською армією після закінчення Другої світової війни.

Про це стало відомо з інтерв'ю Сергія Шефіра виданню "Лівий берег", передає Цензор.net.

"...у мене батько воював і навіть після війни боровся з "бандерівцями" і розповідав мені жаливі речі. Про їхні вчинки. Він служив у піхоті Червоної армії. Після війни його, 17-річного, перекинули в Західну Україну. Батько розповідав про старшні картини", - заявив Шефір.

На уточнююче запитання, Сергій Шефір відповів, що ріс із відчуттям, що "бандерівці - це зло". Проте зараз у нього цього відчуття не залишилося, тому що "я читаю, дивлюся щось, дізнабся, розмовляю з представниками обох таборів і розумію, що людей зіткнули. Одні воювали за свою землю, незалежність, а іншим казали, що це бандити. Інформаційна політика тоді так працювала". 

Шефір додав, що батько пережив перший інфаркт після того, як у 90-х почув правдиву інформацію про злочини Йосипа Сталіна, оскільки сам вірив у комуністичні ідеали.

 

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.