Українська громада та представники держави вшанували вояків УНР і ЗУНР у Перемишлі. ФОТО, ВІДЕО

У польському Перемишлі українці пройшли ходою через місто і провели молебень за загиблими 99 років тому інтернованими вояками армій УНР і УГА. Акція відбулася мирно та без конфліктів.

На щорічну подію прибули представники обʼєднань депортованих із східної Польщі після Другої світової війни і обʼєднань українців у Польщі, українська обласна та районні адміністрації, представники дипломатичного корпусу, повідомляє Польсько-український портал.

Голова Обʼєднання українців у Польщі Петро Тима пояснив, що цьогоріч поліція і спецслужби спрацювали наперед із можливими провокаторами з крайнього правого середовища, за що охоронцям порядку не раз дякували під час промов учасники свята.

 
POLUKR.NET / АНДРІЙ ПОЛІКОВСЬКИЙ

Вздовж ходи лише кілька разів стояли люди з плакатами, де йшлося про те, що слід «памʼятати про геноцид УПА на Волині» та «заборону бандерівської символіки в Польщі».

Проте були й поляки, які щороку приходять на свято, – зокрема, дружина покійного польського борця з комунізмом Яцека Куроня, Данута.

 
POLUKR.NET / АНДРІЙ ПОЛІКОВСЬКИЙ

Почалося все традиційно з літургії в греко-католицькому соборі Івана Хрестителя. Потім відбулася 1,5-годинна хода на цвинтар в селі Пікуличі (окраїна Перемишля), де поховані загиблі на цій землі вояки армії УНР та УГА.

Для сонного галицького містечка щорічна релігійна хода з оркестром національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного – атракція, яку місцеві з цікавістю розглядають із вікон.

Коли колона прийшла на цвинтар, то там відбулася традиційна панахида та покладання квітів до збірної могили з написом «Борцям за волю України».

 
POLUKR.NET / АНДРІЙ ПОЛІКОВСЬКИЙ

Після панахиди першим промову виголосив голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, який провів паралелі між загиблими вояками УНР у війні проти більшовиків майже 100 років тому та українською армією, яка боронить сьогодні Україну і Європу від росіян.

«Навіть сьогодні маємо повідомлення, що ще один український воїн, який захищає Україну та Обʼєднану Європу, загинув на Донбасі. – заявив Ганущин. – Це хлопець із Львівщини. Тут зібралися різні покоління, але всі ми відчуваємо потребу віддати шану тому поколінню, яке полягло за нас на цій землі».

Відео: Покладання квітів до пам'ятного хреста

Слово мали також екс-голова Львівської ОДА Олег Синютка, чинний в. о. голови Львівської ОДА Ростислав Замлинський і голова Обʼєднання українців у Польщі Петро Тима.

«Нещодавно найбільша польська скаутська організація «Союз польського харцерства» і її український відповідник «Пласт» підписали договір. – сказав Петро Тима. – Напередодні 14 серпня, роковин Варшавської битви у всіх місцях Польщі, де є схожі могили польської армії та армії УНР, скаути обох країн займуться упорядкуванням таких могил. На цих похованнях мають разом зустрічатися істрики, громадські діячі та політики Польщі та України. Разом можемо показати, що історія не повинна нас розділяти».

 
POLUKR.NET / Андрій Поліковський

ДОВІДКА:

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918—1921 роках році три казармові об’єкти в с. Пікуличах використовували як табір для військовополонених, здебільшого вояків УНР і УГА. У 1919 році в таборі була максимальна їх кількість – близько 30 тисяч. Брак санітарних умов та тривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу і туберкульозу.

До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян обрали місце старої австрійської порохівні на околиці с. Пікуличів. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. На початку 1924 року були ексгумовані й перенесені на цвинтар останки захоронень із сусідніх полів. За кілька років цвинтар облагородили і на кургані зі спільних могил встановили хрест із написом: «Борцям за волю України».

Щороку 1 листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправляла панахиди. Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. Відбудували цвинтар щойно в 1989 році, а назву «Український військовий цвинтар» встановили у 1994 році.

7 липня 2000 року на території цвинтаря перепоховали останки 47 бійців УПА, які загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.