Делегація зі Львівщини вшанувала пам'ять загиблих українців у Польщі

У суботу, 15 червня, представники товариства "Надсяння" на чолі з головою міжобласного об'єднання "Закерзоння" Володимиром Середою та головою товариства "Надсяння" Соломією Риботицькою вшанували пам'ять невинно вбитих українців у с. Пискоровичі (Республіка Польща), а також запалили лампадки біля школи, в якій були замордовані українці.

Про це повідомляє Львівська ОДА.

 

Молебень в каплиці св. Івана Богослова на місці зруйнованої церкви в с. Пискоровичі очолив о. Христофор Блажієвський, парох церкви Преображення Господнього УГКЦ м. Ярослава.

Також вшанували невинно вбитих українців на цвинтарі в м. Лежайськ.

Довідково:

У с. Пискоровичі в ніч з 17 квітня на 18 квітня 1945 р. озброєні польські підрозділи з відділу NSZ (Narodowe Siły Zbrojne – пол.) під керівництвом Юзефа Задзерського - «Волиняка» без жодного приводу розстріляли в приміщенні школи майже 200 українців з Пискорович та навколишніх сіл, які під захистом декількох вояків Червоної Армії очікували транспорт для переселення до інших районів УРСР.

Всього жертвами підпільних польських військових загонів у 1944–1947 роках стали приблизно 700 громадян української національності з Пискорович та його присілків.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.