Професора Плохія нагородили другою премією за книжку про Чорнобильську аварію

12 червня в Лондоні американсько-український історик Сергій Плохій став лауератом 7-го сезону премії Puskin House Russian Book Prize 2019 («Російська книжкова премія Пушкінського дому-2019).

Професор історії України Гарвардського університету Сергій Плохій виграв цю нагороду вже вдруге. Цього разу премію вручили науковцю за книжку Chernobyl: History of a Tragedy («Чорнобиль. Історія трагедії»).

Це вперше, коли премію Пушкінського дому виграє один і той самий автор другий раз. Минулого разу журі сподобалася праця Плохія The Last Empire («Остання імперія») у 2015 році, повідомляє сайт Пушкінського дому.

 
Обкладинка книги «Чорнобиль»

«Чорнобиль»  це перша книга, яка комплексно розкриває витоки аварії на ЧАЕС 1986 року. Вона ґрунтується на недавно відкритих архівах КГБ, показує глибокі суперечності та пороки всередині радянської політичної системи, особисті історії сміливості та хоробрості та уроки для світової атомної енергетики сьогодні. Також праця відзначає те, наскільки вибух на ЧАЕС та його наслідки стали причинами розпаду СРСР.

Роботу відзначило п’ять відомих членів журі з-поміж шести найсильніших претендентів у галузях історії, культури та мемуарів

«Перед журі стояло амбітне завдання вибрати переможця з дуже вражаючого списку фіналістів. Кожна книжка – це блискуче чтиво, яке сприяє кращому розумінню як сучасної Росії, так і російської та радянської історії. Але «Чорнобиль» вирізняється як добре досліджений та написаний шедевр про подію неабиякої важливості. Чорнобильска катастрофа – це не просто історичний епізод. Головні теми, які піднімає книга, резонуть сильно і сьогодні, і не тільки в Білорусі, Росії та Україні»,  сказав Сергій Гур’єв, голова журі.

Співзасновники премії Дуглас Сміт та Стефані Елліс-Сміт поділилися своїми емоціями: «Із хвилюванням ми вітаємо Сергія Плохія з цьогорічною перемогою завдяки його неперевершеній книжці. «Чорнобиль» – це справді майстерне поєднання найновіших здобутків науки та найкращої оповіді. Для всіх істориків це взірець».

Як переможець Сергій Плохій одержав грошову нагороду в 5000 фунтів стерлінгів.

 
Сергій Плохій
Новое Время

Книгу Плохія «Чорнобиль» відзначають не вперше. У листопаді 2018 року автора нагородили пермією Бейлі Гіффорда (Велика Британія).

Також у лютому 2018-го Сергій Плохій став лауреатом Шевченківської премії.

Сергій Плохій — професор історії і директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, один із провідних фахівців з історії Східної Європи, входить до наукової ради Українського історичного журналу.

Автор дев’яти книг, зокрема новаторського за підходом до історії України видання «Брама Європи», а також книжки «Остання імперія», відомої новою інтерпретацією останніх місяців життя Радянського Союзу.

Читайте також фрагменти книг Сергія Плохія:

«Ялта»

«Брама Європи»

«По червоному сліду»

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.