Відкрилася реєстрація на другий семінар «Як домовитися з минулим?» у Вінниці

Центр досліджень визвольного руху спільно з Фондом Конрада Аденауера в Україні запрошує студентів старших курсів, аспірантів, молодих випускників, громадських активістів та інших людей, які цікавляться тематикою роботи з минулим, до участі в освітньому семінарі «Як домовитися з минулим?», який відбудеться у 14–17 липня у Вінниці.

Події ХХ століття, які розгортались на території України, зачепили різні соціальні та етнічні групи, змінили політичну карту країни і її побут, а ще привнесли у життя кількох поколінь — страх, який досі почасти впливає на наш повсякденний вибір.

Як підходити до переосмислення минулого? Як робити національну пам’ять інклюзивною та хто має дбати про це? Яким чином має відбуватись пам’ятання локальних, регіональних історій та загальнонаціонального наративу? Як через різне формується спільне? Чим можуть у цьому допомогти історії з розсекречених архівів КГБ?

Чи потрібне нагадування про трагедію? В чому слабкість політики «амнезії» щодо пам’яті про трагічні події? Що робити з будівлями та просторами, де відбувались масові репресії? Що відбувається з покинутими культовими спорудами?

Програма включає в себе теоретичну та практичну частину. Плануються візити до профільних інституцій та меморіальних місць та місць здійснення репресій, які не є формальними місцями пам’яті. На прикладі міста Вінниці та Вінницької області ми спробуємо зрозуміти, як і кого пам’ятає громада. На практиці побачимо, як іноді місця масових репресій перетворюються у рекреаційні простори.

Дати семінару: 14—17 липня 2019 року

Місце: Вінниця

Вік учасників: 18—35 років

Аплікаційна форма: http://bit.ly/2WxBGMf

Дедлайн подачі заявок: 22 червня 2019 року

Результати відбору: не пізніше 25 червня 2019 року

Організатори покривають проїзд (в одну сторону), харчування та проживання учасників.

Контакти: e-mail: history@cdvr.org.ua, моб.: +38 096 366 29 87 (Анна)

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.