На Тернопільщині відзначили 100-річчя Чортківської офензиви Галицької армії. ФОТО

7—9 червня в с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області тривав військово-історичний фестиваль «Чортківська офензива» на відзначення 100-річчя однойменної наступальної операції Української галицької армії.

«Це село стало центром відзначення цих важливих історичних подій. Тут січові стрільці проявили патріотичний дух і повномасштабним наступом почали рухатися у напрямку Чорткова. Ці люди мобілізувалися і дали ворогу гідну відсіч. Їхній героїзм став основою для визволення Києва. Ми повинні пам’ятати цей історичний урок. Саме для цього слід проводити такі фестивалі. Адже наша молодь і всі наступні покоління має знати на кого рівнятися, з кого брати приклад. Ми маємо вкотре довести, що Тернопілля було, є і буде патріотичним краєм», цитує голову Тернопільської облдержадміністрації Степана Барну «Чортків online».

Військово-історичні реконструктори зобразили бойові дії між стрільцями УГА та жовнірами Війська польського.

 
Українські вояки Галицької армії
Усі фото - тернопільська ода
 
 
 
У блакитних одностроях наступають польські солдати з армії генерала Юзефа Галлера, сформованої на території Франції
 
 
 

Чортківська наступальна операція тривала 7-28 червня 1919 року. 25 тисяч бійців Галицької армії всій лінії фронту відкинули більш ніж 40-тисячну польську армію. Українські війська звільнили Чортків (8 червня), Тернопіль (15 червня), взяли ключовий пункт оборони поляків Бережани (21 червня), УГА вийшла на лінію Броди – Перемишляни – Букачівці.

Нестача зброї і боєприпасів не дозволили розвинути чи закріпити успіх. 28 червня польська армія перейшла в наступ і зламала український фронт біля Янчина. 16 липня УГА відступила на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням польсько-української війни.

Читайте також:

Як 100 років тому поляки прийняли рішення анексувати Галичину та Волинь

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.