Російський дослідник сталінізму Колтирін отримав 9 років колонії

Директора Медвеж’єгорського міського музею Сергія Колтиріна суд Республіки Карелія (Російська Федерація) засудив на 9 років колонії загального режиму.

Історика визнали винним у статевих зносинах із особою, яка не досягла 16 років, повідомляє російська служба Радіо «Свобода».

Сергій Колтирін, за версією російського слідства, у вересні 2018 року разом із своїм знайомим Євгеном Носовим скоїв розпусні дії щодо 13-річного підлітка. Другого обвинуваченого засудили до 11 років позбавлення волі.

 
Сергій Колтирін

Історик Колтирін очолював Медвеж’єгорського музей від 1991 року. Він був одним із учасників розкопок поховань жертв сталінського терору в урочищі Сандармох у Карелії. У 1937—1938 роках там таємно розстріляли й захоронили біля 10 тисяч осіб – переважно з-поміж в’язнів Соловецького і Біломорсько-Балтійського концтаборів.

Усього на території урочища знайдено 230 розстрільних ям.

Меморіальний комплекс в урочищі Сандармох перебуває в підпорядкуванні Медвеж’єгорського музею.

Сергія Колтиріна було заарештовано 3 жовтня 2018 року.

Як повідомляла раніше «Історична правда», з 2016 року правоохоронні органи РФ переслідують також іншого історика – голову карельського правозахисного центру «Меморіал» Юрія Дмитрієва, який також займався розкопками в Сандармосі. Власне, він свого часу і розшукав місце поховання.

Дмитрієва повторно затримали у кінці червня 2018 року. Йому висунули звинувачення в сексуальному насильстві стосовно його неповнолітньої прийомної дочки і заарештували на два місяці.

Центр "Меморіал" вважає нову кримінальну справу проти Дмитрієва політичним переслідуванням.

У 2016 році проти історика була порушена інша справа — за звинуваченням у розпусних діях відносно неповнолітньої прийомної дочки і виготовленні дитячої порнографії. У його комп'ютері виявили фотографії прийомної дочки, які слідчі назвали порнографічними. Сам Дмитрієв заявляв, що робив знімки, щоб відстежувати стан здоров'я дочки і звітувати перед органами опіки.

У квітні 2018 року суд першої інстанції виправдав Дмитрієва за основними статтями звинувачення, але це рішення оскаржила прокуратура. Пізніше Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок. За рішенням суду, до 25 червня цього року Дмитрієв ще перебуватиме під арештом.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.