АНОНС: У Києві відбудеться виставка та дискусія «Народи Російської Федерації: між асиміляцією та самовизначенням»

У Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України відбудуться заходи, присвячені проблемам народів Росії, які зазнають системного тиску з боку уряду РФ.

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі дослідження безпекового середовища "Прометей".

 

У боротьбі за демократичні свободи, національні права, політичні переконання, в тому числі й відмовляючись визнавати анексію Криму або воювати на Донбасі, активісти національних рухів залишаються в інформаційній ізоляції, вони очікують на міжнародну підтримку та солідарність.

Відвідувачі зможуть ознайомитися з виставкою періодичних видань мовами народів РФ,у тому числі, малочисельних та нині зниклих (експонати з Музею-архіву преси Вахтанга Кіпіані).

Це раритетні газети латиницею, кирилицею, арабською графікою, зокрема й такі, що видавалися на території сучасної Росії ще на початку ХХ ст. (найстарішому екземпляру – більше 100 років).

Час: 15 квітня, понеділок, 13.30

Місце: Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при МЗС України , м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2 (Михайлівська площа), ауд. 212

РЕГЛАМЕНТ РОБОТИ:

13.30 – 14.00      Реєстрація учасників

14.00 – 14.30      Вітальні слова:

  • Ганна Гопко, Голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України;
  • Андрій Веселовський, завідувач Центру міжнародних досліджень Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України, Надзвичайний і Повноважний Посол України;
  • Микола Княжицький, Голова Комітету культури і духовності Верховної Ради України;
  • Ростислав Мартинюк, кореспондент газети "Эрзянь Мастор", медійний експерт;
  • Сирєсь Боляєнь, голова товариства ерзян України "Erzianj Wal";
  • Нафіс Кашапов,татарський політичний емігрант;
  • Вахтанг Кіпіані,історик, викладач, ведучий програми "Історична правда з Вахтангом Кіпіані", засновник Музею-архіву преси.

14.30 – 14.40      Презентація виставки періодики мовами народів РФ

(з колекції Музею-архіву преси Вахтанга Кіпіані)

14.40 – 15.00      Перерва на огляд виставки, кава-брейк

15.00 – 16.45      Експертна дискусія

Теми для обговорення:

  • Російський етнофедералізм: фікція чи перехідна форма?
  • "Ісламізація" Росії – шанс для народів чи нове дихання імперії?
  • Переслідування національних активістів та русифікація народів РФ: як реагувати Україні?

16.45 – 17.00      Підведення підсумків, закриття заходу.

Вхід для преси –  за попередньою реєстрацією

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.