Україна профінансувала видання збірника документів з Османського архіву

Збірник документів з історії українсько-турецьких відносин видали в Туреччині за сприяння Української держави.

Документи публікуються вперше й походять із Османського архіву в Стамбулі. Упорядкував збірник "Османсько-українська дипломатія в документах XVII-XVIII ст." український історик Олександр Середа.

За словами посла України в Туреччині Андрія Сибіги, який повідомив про видання у своєму "Твіттері", це вже четверта книга, здійснена за прямої підримки України.

Книга вийшла двомовною - українською і турецькою мовами.

Нагадаємо, українські науковці лише нещодавно отримали змогу працювати у турецьких архівах, зокрема середньовічні реєстри ("джиз’є") відкрив Центральний османський архів.

Собор Святої Софії в Стамбулі отримав аудіогід  українською мовою.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.