Археологи США знайшли пристрій для татуювань віком 2000 років. ФОТО

Археологи Університету штату Вашингтон (м. Пуллменн) знайшли найдавніший пристрій для татуювань на заході Північної Америки.

Інструмент було виготовлено біля 2000 років тому індіанцями доісторичної культури анасазі (стародавні пуебло) в часи Ери виготовлювачів кошиків II на території сучасного штату Юта, повідомляє EurekAlert.

Його руків’я зроблене зі сумаха трилопатевого, а робоча частина – з колючок кактуса.

На інструмент завбільшки з кулькову ручку випадково натрапив аспірант-антрополог Ендрю Гіллрет-Браун під час інвентаризації археологічних матеріалів, які понад 40 років зберігалися у сховищі. Він і став провідним автором статті про татуювальний пристрій, опублікованої в Journal of Archaeological Science: Reports.

 2000-річна знахідка Гіллрета-Брауна. Фото: Bob Hubner/WSU

Його відкриття відсуває найдавніше свідчення про виконання татуювань у західній частині Північної Америки на більш, як тисячоліття. Це дає науковцям змогу поглянути на життя доісторичних людей, чиї звичаї та культура зараз здебільшого забуті.

"Коли я вперше витяг його з музейної коробки й зрозумів, що це могло бути, я був у захваті", – говорить Гіллрет-Браун.

До цього найдавніші інструменти для татуювань, знайдені в штатах Аризона та Нью-Мексико, датувалися між 1100 і 1280 роками.

Пристрій складається з руків’я завдовжки 3 ½ дюйми (8,9 см), зробленого з дерева сумаха, до кінця якого прив’язані листками рослини юка дві паралельні колючки кактуса, голки яких забрудені чорною речовиною.

"Залишки татуювального пігменту відразу привернули мою увагу як свідчення того, що це був інструмент для татуювань", – каже Гіллрет-Браун.

Аспірант дослідив голки під скануючим електронним мікроскопом, за допомогою рентгенівського флуоресцентного та енергорозсіюючого рентгенівського аналізів. Для перевірки він навіть зробив кілька татуювань на свинячий шкірі за домогою репліки знайденого інструмента.

Гіллрет-Браун побачив кристалічну структуру пігменту й визначив, що вона, нгайімовірніше, містила вуглець – поширений елемент у татуюваннях та художніх розписах тіла.

За словами вченого, знахідка "має велику вагу для розуміння, як люди вибудовували стосунки і як у минулому позначався статус людини в час, коли зростала густота населення на Південному заході".

Як повідомлялося, на Вінниччині археологи під час розкопок вперше за 90 років виявили римську бронзову посудину

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.