У Керчі обмежили доступ до обеліска Слави на горі Мітрідат

У Керчі російська окупаційна адміністрація обмежила доступ до обеліска Слави на г. Мітрідат. Причина — аварійний стан пам’ятника.

Про це повідомляють "Крим. Реалії" з посиланням на голову місцевої окупаційної адміністрації Сергія Бороздіна.

За словами урядовця, у лютому міськрада ухвалила рішення про передачу обеліска Слави на баланс Криму. Комітет культурної спадщини Криму виступив замовником проектно- робіт з реставрації обеліска, уклав відповідний договір з компанією "Меандр", яка зробила висновок про аварійність пам’ятника.

 Загальний вигляд обеліска Слави. Фото: Радіо "Свобода" 

"На жаль, стан монумента, спорудженого в 1944 році, сьгодні викликає серйозну тривогу. Для точного визначення масштабу ремонту компанія проведе інструментальне дослідження обеліска Слави. На даний час прийнято рішення обмежити доступ до пам’ятника. Обстеження дасть змогу визначити, чи підлягає монумент реставрації або повній реконструкції з розбором каменю і в які терміни", — написав Бороздін на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Уперше руйнування обеліска Слави на г. Мітрідат помітили у квітні 2018 року. На ремонт обеліска планувалося виділити понад 3 мільйони рублів (майже 1,25 мільйона гривень).

ДОВІДКА:

Обеліск Слави збудували в Керчі в 1944 році за проектом архітектора Олексія Кисельова.

Монумент присвячено червоноармійцям Окремої Примоської армії, морякам Азовської військової флотилії та всім загиблим за звільнення Криму в листопаді 1943 — квітні 1944 років. При будівництві пам’ятника використовувалося каміння з Троїцького собору Керчі.

Нагадаємо, в окупованій Керчі на розкопках Пантікапея обвалилися колони будівлі давньогрецького пританея.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.