У Керчі обмежили доступ до обеліска Слави на горі Мітрідат

У Керчі російська окупаційна адміністрація обмежила доступ до обеліска Слави на г. Мітрідат. Причина — аварійний стан пам’ятника.

Про це повідомляють "Крим. Реалії" з посиланням на голову місцевої окупаційної адміністрації Сергія Бороздіна.

За словами урядовця, у лютому міськрада ухвалила рішення про передачу обеліска Слави на баланс Криму. Комітет культурної спадщини Криму виступив замовником проектно- робіт з реставрації обеліска, уклав відповідний договір з компанією "Меандр", яка зробила висновок про аварійність пам’ятника.

 Загальний вигляд обеліска Слави. Фото: Радіо "Свобода" 

"На жаль, стан монумента, спорудженого в 1944 році, сьгодні викликає серйозну тривогу. Для точного визначення масштабу ремонту компанія проведе інструментальне дослідження обеліска Слави. На даний час прийнято рішення обмежити доступ до пам’ятника. Обстеження дасть змогу визначити, чи підлягає монумент реставрації або повній реконструкції з розбором каменю і в які терміни", — написав Бороздін на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Уперше руйнування обеліска Слави на г. Мітрідат помітили у квітні 2018 року. На ремонт обеліска планувалося виділити понад 3 мільйони рублів (майже 1,25 мільйона гривень).

ДОВІДКА:

Обеліск Слави збудували в Керчі в 1944 році за проектом архітектора Олексія Кисельова.

Монумент присвячено червоноармійцям Окремої Примоської армії, морякам Азовської військової флотилії та всім загиблим за звільнення Криму в листопаді 1943 — квітні 1944 років. При будівництві пам’ятника використовувалося каміння з Троїцького собору Керчі.

Нагадаємо, в окупованій Керчі на розкопках Пантікапея обвалилися колони будівлі давньогрецького пританея.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.