Німеччина повернула Україні вивезену під час окупації царську грамоту ХVIII століття. ФОТО

14 березня Німеччина офіційно передала Україні грамоту російського імператора Петра І про підтвердження обрання митрополита Київського Йоасафа Кроковського. Цей документ важливий для історії православної церкви в Україні, оскільки підтверджує обмеження Москвою прав Київської митрополії.

Від імені України грамоту прийняв посол України в німеччині Андрій Мельник, пише Deutsche Welle.

Документ побачила історик Наталія Сінкевич в бібліотеці Інституту східноєвропейської історії і георгафії при університеті Тюбінгена три роки тому,

"Я попросила бібліотекаря подивитися. Виявилося, що це оригінал. Я негайно зв'язалася з директором інституту", — пригадала Сінкевич у розмові з DW.

 Наталя Сінкевич (на фото ліворуч) наголошує, що в цій грамоті особливо цікавою є згадка Константинополя

В інституті навіть не здогадувалися, яке історичне значення має документ. "Вона собі висіла десятиліттями на стіні і всі вже сприймали її просто як інвентар. Ми знали лише, що наприкінці 50-их років минулого століття колишній директор інституту купив її у торгівця антикваріатом за дві тисячі марок", — розповідає заступниця директора Інституту східноєвропейської історії Катаріна Кухер.

Українсько-німецька комісія за фінансової підтримки міністерства закордонних справ ФРН, півроку шукала докази походження документа та вивчала обставини його зникнення.

З'ясувалося, що до 1922 року грамота зберігалася в ризниці Софійського собору в Києві, потім у бібліотеці при соборі. 1931 року  цю бібліотеку передали до Академії наук УСРР, яка зберігала історичні манускрипти у Всенародній бібліотеці України (нині — Національна бібліотека ім. Вернадського).

Вивчення оригіналу царської грамоти показало, що раніше російські історикипубілкували її текст із купюрами

Під час нацистської окупації України грамота зникла разом з понад двома десятками інших документів, що колись зберігались у ризниці Софії Київської.

Дослідники припускають, що документи вивезла зондеркоманда Еберхарда фон Кюнсберга, яка на завдання МЗС Третього Райху вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях.

Наукова робота для з'ясування походження грамоти Петра І була завершена ще восени 2016 року. Бюрократичні процедури, необхідні для реституції, затягнулися на кілька років. За словами Катаріни Кухер, кілька разів передача грамоти Україні зривалася через політичну кон’юнктуру.

 Кілька разів передача документа переносилася, щоб не асоціюватися з одержанням Томосу про автокефелію православної церкви та іншими політичними подіями.

Фото: FB Публічна дипломатія України від МЗС

Як говорить Наталія Сінкевич, російська історіографія послуговується цензурованим текстом грамоти 1708 року. Історик Євген Болохвітінов, який опублікував текст документа в XIX столітті, вилучив з нього фрагмент про те, що Київський митрополит зобов'язувався не повертатися більше до Константинополя.

"Цей документ свідчить про те, що перепорядкування не було одномоментним, а було багаторічним процесом. Вочевидь, бажання київського духовенства повернутися до Константинополя існувало. Через це в грамоті підкреслити, що Кроковський не буде цього робити", — каже дослідниця.

На її думку, цензурування тексту історичних документів свідчить про бажання Росії уникати навіть будь-яких згадок про те, що Київська митрополія була раніше підпорядкована Константинополю.

А Йоасаф Кроковський був останнім за царських часів митрополитом, обраним київським духовенством. Після нього протягом кількох століть митрополитів прямо призначали з Москви.

Як повідомлялося, Папа Римський розсекретив  архіви Ватикану часів Другої світової війни та повоєнного періоду.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.