Росія порушила кримінальну справу проти В’ятровича за "реабілітацію нацизму"

Слідчий комітет Російської Федерації порушив кримінальну справу щодо Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича за фактом "реабілітації нацизму" (ст. 354.1 ч.2 КК РФ).

Інформація про це з’явилася на офіційному сайті СК РФ сьогодні.

Російські слідчі вважають, що Володимир В’ятрович, нібито, використовуючи своє службове становище й діючи під прикриттям вивчення історії Української держави, увіковічнення учасників українського визвольного руху "систематично заперечує факти, встановлені вироком Міжнародного військового трибуналу", зокрема й "про саму належність українских націоналістів часів Великої Вітчизняної війни до військ СС і їх участі у воєнних злочинах проти мирного населення".

Повідомлення рясніє цитатами з матеріалів Нюрнберзького трибуналу, в яких доводиться злочинний характер формувань СС. Конкретних вказівок на факти "злочинів" Голови УІНП, як і фактів зв’язків учасників українського визвольного руху з СС у тексті не наводиться.

"Заперечення встановлених вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі фактів і, як наслідок, результатів Другої світової війни, як і героїзація нацистських злочинців, не можуть залишитися без належної уваги. Дії такого роду, тим більше з боку представників народу, чиї предки гинули від рук фашистів, викликають здивування, і особи, які коють подібні злочини, мають понести законне покарання", — вважають у Слідчому комітеті.

Голова УІНП зреагував на ці звинувачення на своїй сторінці у "Фейсбуці". 

"Следственний комітєт, ви забиваєтєсь! Ні Володимир В’ятрович, ні політика національної пам’яті України, ні наша історія не є у сфері юрисдикції Росії. Тривалий час так було, і ви цим зловживали аж до здійснення злочинів проти людяності. Але, нагадаю, це минуло давно, як би не мріялося інакше.  Україна — суверенна держава, і якась псевдоюридична маячня Російської Федерації не поширюється на територію України і на мене як на її громадянина",  — написав В'ятрович.

Як випливає з матеріалів Нюрнберзького процесу, які В'ятрович вивчав з повного видання англійською мовою,  там є документи, які навпаки свідчать про боротьбу ОУН проти нацизму. Саме через невідповідність цих документів радянсько-російській пропаганді про нібито колабораціонізм бандерівців, ці документи ніколи не були опубліковані в Росії. 

"Росія відтворює радянські міфи, пов’язані з Другою світовою війною, які не мають нічого спільного ані з рішеннями Нюрнбергського процесу, ані тим паче з об’єктивом баченням того, чим була Друга світова війна. Зокрема, і для українців", — переконаний очільник Інституту національної пам'яті.

Як повідомлялося, найбільше ветеранів  збройних сил Третього Райху, які отримують пенсію від уряду ФРН, проживає в Польщі.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.